| 1 | Убогий в своїй невинностї лучший, анїж багач із ложними устами, а до того дурний. |
| 2 | Не добре душі без знання, й хто поквапний ногами, спіткнеться. |
| 3 | Безумність чоловіка скривляє дорогу його, та ще й на Господа він серцем нарікає. |
| 4 | Багацтво друзїв много прихиляє, а бідного й один покидає. |
| 5 | Ложний сьвідок не уйде кари, й хто сплетає лжу, рятунку не знайде. |
| 6 | Багацько тих, що, знай, шукають ласки в значних, і кожен друг тому, хто дає гостинцї. |
| 7 | Убогого ненавидять і брати його, а надто кидають його (богаті) друзї; біжить за ними, щоб поговорити, та й те надармо. |
| 8 | Хто розуму здобуває, любить свою душу; хто розважливий - находить добро. |
| 9 | Ложний сьвідок покаран буде, й хто брехню сплїтав - погибне. |
| 10 | Не личять дурневі роскоші, а ще меньше слузї - старшованнє над князями. |
| 11 | Розвага чинить чоловіка повільним до гнїву, й слава для його - вирозумілість на проступки. |
| 12 | Царський гнїв - як би рик лева, а його ласкавість - мов роса на зелень. |
| 13 | Дурний син - гризота отцеві, а сварлива жінка - мов вода крізь кришу текуча. |
| 14 | І дом і майно - спадщина по родителях, а розумная жона - від Господа. |
| 15 | Лїнь наводить сонливість, і недбала душа терпіти ме голод. |
| 16 | Хто заповідь певнить, береже свою душу, кому ж байдужні путї його, той погибне. |
| 17 | Хто чинить добро вбогому, той Богу позичає, і він нагородить йому добродїйство його. |
| 18 | Карай твого сина, покіль є надїя, й не трівожся криком його. |
| 19 | Гнївливий нехай прийме кару, бо як пощадиш його, то доведеться тобі ще не раз карати його. |
| 20 | Слухай поради, й приймай докори, щоб через те опісля статись тобі мудрим. |
| 21 | Багацько задумів у серцї чоловіка, та станеться те, що призначив Господь. |
| 22 | Радість чоловікові, що любить добро чинити, а вбогий чоловік лучший, як льживий. |
| 23 | Господень страх веде до жизнї, й хто має його, все буде довольний, та й зло не досягне його. |
| 24 | Лїнивий спускає руку свою по чашу, та тяжко йому донести її до рота. |
| 25 | Скараєш зрадливого, то й неук стане осторожним; скартаєш розумного - він ще порозумнїє. |
| 26 | Хто батька нехтує й матїр проганяє, - той син ледачий й безчесний. |
| 27 | Не слухай, мій сину, підшептів, доводячих до відвернення від слів розумних. |
| 28 | Лукавий сьвідок глузує з суду; уста беззаконних пожирають неправду. |
| 29 | На зрадливих готові суди, а на тїло безумних - удари. |
