| 1 | Мій сину! коли приймеш слова мої й заповідї мої ховати меш у себе, |
| 2 | Коли слух твій вчиниш уважним на мудрість, і наклониш своє серце до роздумовання; |
| 3 | Коли ти знаннє звати меш до себе й покликувати за розумом; |
| 4 | Коли будеш шукати його, так як срібла, й докопуватись його, як скарбу, - |
| 5 | Тодї зрозумієш страх Господень і знайдеш пізнаннє Бога. |
| 6 | Бо тільки Господь дає премудрість і з його уст виходить знаннє й розум. |
| 7 | Він праведним приховує спасеннє, він заслоняє тих, що ходять в невинностї; |
| 8 | Він стежки правди наглядає й береже дороги сьвятих своїх. |
| 9 | Тодї ти спізнаєш правду й правосуд і всяку путь праву та добру. |
| 10 | Коли премудрість ввійде в серце тобі, а знаннє над усе душі твоїй любійше буде, |
| 11 | Тодї обачність оберегати ме тебе, й розум буде на сторожі у тебе, |
| 12 | Щоб від стежок тебе ледачих урятувати, й від чоловіка кривоязикого, |
| 13 | Від тих, що праві шляхи покинули й путьми у темряві блукають; |
| 14 | Від тих, що радїють злу й ледарством веселяться, |
| 15 | Що шляхи їх криві та що блукають по стежках своїх; |
| 16 | Та щоб урятувати тебе від жони чужої, від жони другого, що солодко промовляє, |
| 17 | Що друга юностї своєї понехала й Божий заповіт забула. |
| 18 | Дім її веде до смертї, а стежки її до мерцїв у пеклї; |
| 19 | Нїхто, хто завернув до такої, не вертається вже й не ступить на жизняну дорогу. |
| 20 | Оце ж ступай дорогою добрих і держись стежок, якими праведні ходять. |
| 21 | Бо тілько праведні наслїдять займанщину, й вікувати муть на нїй вік чисті серцем; |
| 22 | Ледачі же витрачені будуть із землї, і зрадники будуть викоренені з неї. |
