| 1 | Добре ймя лїпше над велике багацтво, й добра слава дорожша над золото й срібло. |
| 2 | Богач і бідний стрічаються все з собою; того й сього создав Господь однако. |
| 3 | Заздалегідь біди розумний стережеться, простак іде собі байдужен, і бідує. |
| 4 | За покорою йде страх Господень, багацтво й честь і життє. |
| 5 | Тернина та сїлки лукавому по стежцї, а хто береже душу, держись од них далеко. |
| 6 | Настав на добру путь малого, - а й старим він не зверне з неї. |
| 7 | Над злиденним багач панує, хто в кого у довгу, в того він в неволї. |
| 8 | Хто посїє неправду, буде жати біду, й палиця гнїву його зникне. |
| 9 | Милосердний буде благословенний, бо спомагає вбогого хлїбом своїм. |
| 10 | Прожени геть зрадливого, а пійде з ним незгода, й зникнуть сварня й бійка. |
| 11 | Хто серцем чистий, в того й уста щирі; тому й сам царь другом. |
| 12 | Очі Господнї мають знаннє всього, а слова проступника він в нїщо обертає. |
| 13 | Лїнивий каже: "Он лев на улицї! серед майдану вбють мене!" |
| 14 | Блудничині уста - глибока яма, той впаде туди, на кого Господь прогнїваєсь. |
| 15 | Дурнота впилась молодикові в серце, та навчаюча лозина прожене її від його. |
| 16 | Хто кривдить убогого, щоб умножити своє багацтво, той віддасть ще багатшому, й збіднїє. |
| 17 | Прихили ухо твоє до слів премудрого, й оберни серце твоє до знання мого; |
| 18 | Бо втїха тобі буде, коли ховати меш їх в серцї в тебе, та коли вони будуть і в устах твоїх. |
| 19 | Про те, щоб уповав на Господа, я оце й навчаю тебе, а ти міркуй собі. |
| 20 | Чи я ж бо не писав тобі нераз - подаючи ради й науки, |
| 21 | Щоб навчити тебе слів чистої правди, щоб умів переказати слова правди тим, що тебе (по неї) послали? |
| 22 | Не граб убогого за те, що він убогий, і не тїсни злиденного в воротах*, - |
| 23 | Господь бо в справі їх вступиться за ними, і вирве у грабителїв душі їх. |
| 24 | З гнївливим не дружись, і з сердитим не кумайсь, |
| 25 | Щоб не привик і сам їх стежками ходити та й не надїв петлї на душу свою. |
| 26 | Так не чини, як ті що ручаться, і чужі довги беруть на себе; |
| 27 | Бо, як не буде чим у тебе заплатити, то про що доводити себе до того, щоб забрали постїль твою з під тебе? |
| 28 | Не пересувай межі давнезної, що провели батьки твої. |
| 29 | Бачив ти коли чоловіка зручного в справах своїх? Такий буде перед царями стояти, а не простим служити. |
