| 1 | Як лїтом снїг, а в жнива дощ, так дурневі почесть не лицює. |
| 2 | Як пурхне горобець і ластівка полине, так і незаслужене прокляттє прогуде. |
| 3 | Як пуга на коня, як на осла лозина, так на дурних ломака. |
| 4 | Не відказуй безумному по дурному, щоб не стався похожим на його. |
| 5 | Не відказуй безумному по дурощам його, щоб він не вважав себе мудрим ув очах своїх. |
| 6 | Той ноги сам собі підрізує на свою муку, хто розпорядок свій дає через дурного. |
| 7 | Як ноги в кривого підоймаються не рівно, так само й приповість в устах безумних. |
| 8 | Що камінь дорогий укладати в пращу, те саме - дурневі віддати шану. |
| 9 | Що в пяного в руцї колючая тернина, - те приповість ув устах дурного. |
| 10 | Розумний господарь усячину сам робить, дурний наймає всїх, кого де нї зустріне. |
| 11 | Як пес вертаєсь до блювотини своєї, так дурний повторяє дурощі свої. |
| 12 | Бачив ти чоловіка, що себе за мудрого має? На дурного більш надїї, анїж на такого. |
| 13 | Лїнивий каже: "Лев на дорозї! лев на царинї!" |
| 14 | Як двері обертаються все на своїх завісах, так легун - на свойму ложі. |
| 15 | Лїнивий спускає руку свою в миску, та тяжко йому донести її до рота. |
| 16 | Легун здається сам собі мудрійшим за семеро, що в лад, подумавши, відповідають. |
| 17 | Ловить той пса за уші, хто, переходячи мимо, вдається в сварку других. |
| 18 | Як той, хто з засїдки мече огонь, стріли й смерть, |
| 19 | Так і чоловік, що зрадливо шкодить ближньому свому, а потім каже: "Я тільки жартував!" |
| 20 | Як дров не підкладай, огонь потухне хутко: На ухо не шепчи, - втихне ворожнета. |
| 21 | Як уголь про жар, а дерево про огонь, так і сварливий про те, щоб роздувати сварку. |
| 22 | Слова підшепника - як ласощі, й вони ввіходять в черево глибоко. |
| 23 | Що глиняна посудина, обтягнена нечистим сріблом, те саме бутні уста й злобнеє серце. |
| 24 | Устами ворог придобряєсь, а в серцї зраду він голубить. |
| 25 | Не вір йому, як він ласкавенько говорить, бо сїм гидот седить у його серцї. |
| 26 | Хоч ненависть він тайно ховає, то відкриєсь злоба його серед громади. |
| 27 | Хто яму вириє, сам упаде в неї, а хто котить каменя в гору, до того він і вернесь. |
| 28 | Зрадливий язик ненавидить тих, кого він ранить, і лестючі слова погибель готують. |
