| 1 | Не хвались завтрішним днем, не знаєш бо, що той день уродить. |
| 2 | Нехай вихвалює тебе хто другий, а не твої уста, - чужий, а не твій язик. |
| 3 | Важке каміннє, а пісок так само, та гнїв дурного обоє переважить. |
| 4 | Жорстокий гнїв, палка і лютість, та проти ревностї хто встояти зможе? |
| 5 | Докір явний багато лїпший, анїж укрита любов. |
| 6 | Лїпші щирі догани від люблячого, анїж зрадливі поцїлуї від того, що ненавидить. |
| 7 | Хто ситий, наступить і на крижку з медом, а голодній душі й гірке - солодке. |
| 8 | Як пташка, що гнїздо покине, так само й чоловік, що місце своє покинув. |
| 9 | Мастї й пахощі радують серце: такий же й друг солодкий, що з серця раду удїляє. |
| 10 | Не покидай свого, нї батькового друга, і в братів дом не йди в лиху твою годину: Лїпший сусїд близький, анїж брат далеко. |
| 11 | Розумен будь, сину, втїшай моє серце, щоб знав я, що менї злоріцї відказати. |
| 12 | Розважливий бачить лихо й ховається, а недосьвідні простаки гонять вперед, і в біду попадають. |
| 13 | Бери з нього платтє, він бо за чужого ручався, й за стороннього бери застав у нього! |
| 14 | Хто з ранку раннього товариша, знай, хвалить, про того думають, що се його він судить. |
| 15 | Безнастанне капаннє з криші у негоду, а жінка сварлива - вони одно; |
| 16 | Хто хоче здержати її, той намагаєсь з'упинити вітра, та сховати в руцї оливу, що дає знати про себе. |
| 17 | Як залїзо гострить залїзо, так гострить чоловік зір друга свого. |
| 18 | Хто стереже свою фиґовину, той їсти ме фиґи з неї, а хто береже добра пана свого, той у добрій славі буде. |
| 19 | Як у водї лице відбиваєсь до лиця, так само й серце чоловіче - до чоловіка, |
| 20 | Ненаситня безодня й пекло, - оттак неситі й очі людські. |
| 21 | Що огонь про срібло, про золото ж піч те про людину уста, що хвалять її. |
| 22 | Товчи безумного так як зерно у ступі, - не вилущиш його з дурноти його. |
| 23 | Назирай пильно за скотом твоїм і май стараннє про череду твою; |
| 24 | Добуток бо не на віки, бо й власть - чи ж вона переходить із роду в рід? |
| 25 | Показується трава, виказуєсь зелень, та й збирають по горах сїна. |
| 26 | Ягнята дають тобі одежу, козли - за що купити поле. |
| 27 | Доволї молока козиного на їжу тобі, на їжу родинї твоїй, та й на прожиток челядї твоїй. |
