| 1 | Се слова Агура, сина Якейового, - слова вдуновені, що сказав їх сей чоловік Ітіїлові й Укалові: |
| 2 | Справдї, я більший невіжа, нїж хто небудь зміж людей, і мудростї людської нема в менї; |
| 3 | Я премудростї не вивчивсь, і знання сьвятих я не маю. |
| 4 | Хто взійшов на небо, й зійшов із неба? Хто вітри стулив у кулацї в себе? Хто, мов в одежину, повгортав води (надземні)? Хто поставив всї земні гряницї? Яке імя йому? Яке імя синові його? Хиба ти се знаєш? |
| 5 | Всяке слово в Бога - чисте; він - охорона вповаючим на його. |
| 6 | Не додавай нїчого до слів його, щоб він не доказав тобі твоєї неправди. |
| 7 | Двох речей прошу я в тебе, не відкажи менї, покіль я умру: |
| 8 | Марноту й неправду держи далеко від мене; нї злиднїв нї багацтва не давай менї, а живи тілько щоденним хлїбом, |
| 9 | Щоб я, не голоден, не відрікся тебе, кажучи: Хто менї Господь? а в злиднях не став красти, а відтак не призивав імя Бога мого марно. |
| 10 | Не прискаржуй злобно раба перед його паном, щоб той не прокляв тебе, й ти не провинився. |
| 11 | Є такі, що проклинають і рідного батька; є, що не благословляють і рідної неньки. |
| 12 | Є такі, що в себе в очах чистими здаються, хоч вони не вмиті з поганї своєї. |
| 13 | Є такі, що в гору глядять очима, геть то піднімають повіки свої. |
| 14 | Є такі, що в них зуби, як мечі, а челюстї - ножі, щоб убогих пожирати і злиденних їсти. |
| 15 | Ненаситність дві дочки має: "давай, давай!" А навіть - три ненаситні, ба й четверта не скаже: годї! |
| 16 | Преисподня та й утроба неплодна: пісковина, що води несита, земля, що поливаннєм, та огонь, що не скаже: годї! |
| 17 | Око, що поругає батька й не знає покори перед матїррю, нехай виклюють ворони на ріцї й вижруть орлята. |
| 18 | Троє річей дивовижних на сьвітї про мене, ба чотирох я не розумію; |
| 19 | Шлях в орла під небесами; дорога гадини на скелї; дорога корабля на морі, й дороги мужчини до дївчини. |
| 20 | Та й у перелюбницї стежка такова ж: вдовольнилась, обтерла рот собі, та й каже: Я ж нїчого поганого не зробила! |
| 21 | Під трома земля трясеться, ба чотирьох здержати не може: |
| 22 | Раба, що зацарює; безглуздого, як пожитку має доволї, |
| 23 | Плюгаву женщину, коли заміж вийде, і служебку, як займе місце господинї своєї. |
| 24 | А ось чотирі малі на землї, що мудрійші над мудрих; |
| 25 | Мурашки, - народ слабонький, а лїтом наготовлюють запаси собі; |
| 26 | Миші, - народ слабосилок, а на скелях хати собі будують; |
| 27 | В сарани царя немає, а вся вона, мов військо, полками виходить; |
| 28 | Павук лапками спираєсь, та він і в палатах у царя буває. |
| 29 | А сї троє мають ходу стрійну, ба, четверо гордо виступають: |
| 30 | Лев, - силач між зьвірами, нїкому не вступить; кінь і козел, та царь серед свого народу. |
| 31 | Коли ти, загнавшись в лютостї, зробив безумство коли, та знов замислив недобре, то затули уста рукою; |
| 32 | Бо, як збиваннє молока дає масло, а удар у ніс виводить кров, так і розбуджений гнїв виводить сварку. |
| 33 | |
