| 1 | Мій сину! слухай уважно мудростї моєї і прихиляй ухо твоє до розуму мого, |
| 2 | Щоб заховав собі розсудок, та щоб уста твої хоронили розум. Не слухай хитрощів женщини; |
| 3 | Мед бо тече з уст чужої жінки, маснїйша над оливу бесїда в неї; |
| 4 | Та наслїдки від неї, як полин, гіркі, й гострі, як той меч обосїчний. |
| 5 | Ноги її простують до смертї, ступнї її доходять до безоднї. |
| 6 | Як би ти захотїв слїдити за стежкою життя її, то (побачиш, що) дороги її - се манівцї, й ти не розізнаєш їх. |
| 7 | Тим то, дїти мої, слухайте мене й не відхиляйтеся від мови з уст моїх. |
| 8 | Держи дорогу свою далеко од неї, й до дверей її домівки не наближуйсь, |
| 9 | Щоб здоровля твого не оддав другій людинї й лїт твоїх мучителеві; |
| 10 | Щоб ти не годував чужих твоїм достатком, та щоб твої труда в чужий дом не переходили. |
| 11 | Навпослї ти будеш стогнати, як тїло твоє й снага твоя вичерпаєсь, - |
| 12 | Та й скажеш: О, чом же я ненавидїв науку, а серце моє не зважало на впоминання; |
| 13 | Чому я не слухав голосу вчителїв моїх, не нахиляв уха мого до наставників моїх; |
| 14 | Ось я трохи що не попав у всяке зло посеред збору й громади! |
| 15 | Пий воду з твоєї криницї, тую, що тече з власного колодязя. |
| 16 | Нехай джерела твої не розливаються по улицях, потоки твої по майданах; |
| 17 | Нехай вони тобі одному належать, а не чужим тобі. |
| 18 | Нехай тобі благословене буде джерело твоє, - і втїшайсь другинею молодощів твоїх, |
| 19 | Мов ланею любою, мов серною красною; її груди нехай впоюють тебе по всяк час, в любощах її кохайся заєдно. |
| 20 | Про що тобі, мій сину, лакомитись на чужу, й горнутись до грудей сторонньої? |
| 21 | Бо в Господа людські путї перед очима; він міряє всї стежки його. |
| 22 | Безбожника його ж безбожество вловляє, і в путах гріха свого седить він. |
| 23 | Він умирає без науки й в безумі свойму теряєсь. |
