| 1 | Мій сину! коли ти за ближнього твого поручився й дав руку твою за другого, - |
| 2 | То ти звязав себе словами з власних уст твоїх, обіцянкою сам собі сїло накинув. |
| 3 | Вчини ж, мій сину, ось що, щоб звільнити себе, - бо ти попався в руки ближньому твому: йди, впади йому, твойму ближньому, в ноги; |
| 4 | Не дай твоїм очам нї сну, анї задрімати - війкам твоїм; |
| 5 | Рятуй себе, як серна, з руки, як пташка з рук птахоловця. |
| 6 | Йди, лїнивий, до мурашки, приглянься її дїланню, й навчись розуму. |
| 7 | Нема отамана у неї, нї наставника, нї зверхника; |
| 8 | А лїтом готує вона хлїб собі, збірає в жнива корм свій. |
| 9 | Докіль спати меш, лїнивче? коли ти встанеш зо сну твого? |
| 10 | Не довго поспиш, не довго дрімати меш, не довго полежиш, згорнувши руки; |
| 11 | А прийде, як волоцюга, біднота на тебе, й недоля твоя, мов той сїпака. |
| 12 | Чоловік лукавий, чоловік безбожний ходить із льживими устами; |
| 13 | Моргає він очима, потирає ногами, дає знаки палцями своїми; |
| 14 | У серцї ж у його омана; він придумує лихо по всяк час, розсїває незгоду. |
| 15 | За се нагло прийде погибель на него, буде, як стій, розбитий - без рятунку. |
| 16 | От шестеро речей, ненавидних у Бога, ба семеро, гидких душі його: |
| 17 | Се очі горді, язик, що лжу сплїтає, руки, що кров безвинну проливають, |
| 18 | Серце, що кує лихі задуми, ноги, що біжять сквапно до злого, |
| 19 | Се сьвідок, що ясить-видумує неправду, та незгоду між братами розсїває. |
| 20 | Храни, мій сину, що твій батько заповідає, й материної науки не цурайся; |
| 21 | На серцї їх собі по всї часи навяжи, повісь собі їх на шиї. |
| 22 | Як ходиш ти, нехай дорогу тобі вказують; як ти лежиш і спиш, нехай тебе чатують: |
| 23 | Бо заповідь - се твій сьвітильник, навчаннє - се сьвітло, дорога ж до жизнї - се докір і наука; |
| 24 | Щоб остерігати тебе од ледачої женщини, від підлестного язика чужої. |
| 25 | Не пожадай вроди її в серцї твойму, й не давай себе принадити морганнєм її; |
| 26 | Бо задля блудницї убожіють до кусня хлїба, а мужняя жена вловляє дорогу душу. |
| 27 | Чи жару ж набереш у пазуху, й не прогорить платтє твоє? |
| 28 | Чи пійдеш по жару, не спікши ніг собі? |
| 29 | Таке жде кожного, хто входить до жінки ближнього свого: хто дотикнеться її, не буде без вини. |
| 30 | Про злодїя нїхто байдужен не буває, хоч би він крав голодний, щоб попоїсти; |
| 31 | А вже як спіймається, то заплатить у семеро все; що має він в домівцї, все втеряє. |
| 32 | Хто ж перелюбствує з жінкою чужою, ума в його нема; той губить душу свою, хто се чинить. |
| 33 | Побоїв і сорому набереться він, і безчесть його не зотреся. |
| 34 | Бо ревнованнє й лютість мужа не пощадить в день пімсти; |
| 35 | Не прийме він нїякого викупу й не вдовольниться, хоч би ти й як багато давав дарів. |
