| 1 | Сину мій! хорони слова мої, й заповідї мої ховай у себе. |
| 2 | Хорони заповідї мої й жий, і науку мою, як зїницї очей твоїх. |
| 3 | Понавязуй їх на палцї собі, й понаписуй їх на скрижалях серця твого. |
| 4 | Скажи премудростї: Ти сестра моя! а розум назви рідним (братом). |
| 5 | Щоб вони давали острах тобі від жінки чужої, що мягкими словами промовляє. |
| 6 | Ось, я раз дивився кріз крату в вікно у моїй домівцї, |
| 7 | Та й побачив серед недосьвідних, - постеріг між молодими людьми нерозумного молодика, |
| 8 | Що йшов близенько її переулок і простував до будинку її при дорозї, |
| 9 | В вечірні сумерки, в нічній темряві й мороцї. |
| 10 | І ось - зустріч йому йде молодиця в блудничій одежі, і хитрим серцем, |
| 11 | Щебетлива й невгавуща; ноги її не втерплять перебувати в домівцї в себе: |
| 12 | То на улицї, то на майдані, і переулках кує вона зраду. |
| 13 | От і обняла його, поцїлувала та й каже без сорома в лицї: |
| 14 | В мене мирна жертва: сьогоднї я сповнила обітницї мої; |
| 15 | Тим і вийшла на зустріч тобі, щоб тебе відшукати, та й - знайшла тебе; |
| 16 | Постелю мою вслала я килимами, квічастими тканинами з Египту; |
| 17 | Почивальню мою запашила я миррою, алоєм та цинамоном; |
| 18 | Ходи ж, будем до самого ранку впиватись пестощами, насолоджуватись любовю; |
| 19 | Мужа бо дома нема, - вибравсь у далеку дорогу; |
| 20 | Сакву грошей забрав він із собою, вернеться, як місяць у повнї засьвітить. |
| 21 | Так і приманила його ласкавим щебетаннєм, взяла гору над ним солодкими словами. |
| 22 | Як стій, пійшов він за нею, як ійде віл під обух, наче пес на ланцюг, наче олень під вистріл, |
| 23 | Покіль стріла не пробє печінок йому наскрізь; так бідна пташка летить на сїло, й не знає, що воно їй на погибель. |
| 24 | Слухайте ж, дїти, мене, приникайте до слів уст моїх. |
| 25 | Нехай не надиться твоє серце на її дороги, не блукайся стежками її: |
| 26 | Многих вона зранила й повалила й много сильних убила; |
| 27 | Дом її - се битий шлях у преисподню, ведучий в саме мешканнє смертї. |
