| 1 | Чи ж премудрість не покликує, чи розум не знїмає свій голос? |
| 2 | Вона стає на високих місцях, при дорозї, та на роздорожжях; |
| 3 | Вона кличе коло воріт при ввіходї в місто, коло ввіходу в самі двері: |
| 4 | Люде, се до вас я покликую, до синів чоловічих мій голос! |
| 5 | Навчайтесь, нерозумні, мудростї, і ви, глупі - розуму! |
| 6 | Слухайте, бо я про важне говорити буду, й сама се правда, що уста мої виповідають. |
| 7 | Бо саму правду говорить язик мій, а все, що безбожне, - гидота устам моїм. |
| 8 | Всї слова уст моїх справедливі; нема в них облуду анї омани. |
| 9 | Всї вони ясні тому, хто має розум, і справедливі для тих, що знання набули. |
| 10 | Прийміть мою науку над срібло раднїще, знаннє моє ви цїнуйте над золото щире; |
| 11 | Мудрість бо над перли дорожша, й нїчо, що можна бажати, з нею не зрівняєсь. |
| 12 | Я, премудрість, пробуваю з розумом і шукаю розважливого знання. |
| 13 | Страх Господень - значить ненавидїти зло; гордощі, високомірність, зла путь і двоязичні уста менї ненависні. |
| 14 | В мене рада й правда, я - розум, у мене сила. |
| 15 | Мною й царі царюють і праводавцї встановляють справедливість; |
| 16 | Мною правлять князї й вельможні, та всї суддї землї. |
| 17 | Люблю я тих, що мене люблять, і хто мене шукає, той знайде мене. |
| 18 | І богацтво й слава в мене, всї блага неминущі й справедливість; |
| 19 | Плоди мої лучші золота - золота найчистїйшого, а хісна з мене більше, як із найдобірнїйшого срібла. |
| 20 | Я ходжу шляхами правди, правосуду стежками, |
| 21 | Щоб подати тим, хто мене любить, справдешнє добро, й скарбівнї їх я наповнюю. |
| 22 | Господь мав мене перед розпочатком путей своїх, перш нїж що сотворив, з правіків; |
| 23 | Од вічностї мене він помазав, від почину, перед настаннєм землї. |
| 24 | Я родилась, як ще не було безодень, як ще нїде джерела водою не дзюрчали. |
| 25 | Родилась, як ще з землї не воздвиглись гори, перше нїж горби постали; |
| 26 | Як іще він не сотворив нї землї, нї степу, нї грудок тих, що з них злїпивсь круг земний. |
| 27 | Як розпростирав він небо, була я там. Як він закруглював кружало безоднї, |
| 28 | Як хмари в горі згущав, як замикав джерела безоднї (надземної), |
| 29 | Як давав морю приказ, щоб води не переступали гряниць його, як він підвалини землї закладав, - |
| 30 | Тодї була я при йому строїтелькою, й була його радістю день за днем, веселячись перед ним увесь час, |
| 31 | Веселячись на земному крузї його, радість же моя була - дїти людські. |
| 32 | Проте ж, дїти, слухайте мене; й благословенні ті, хто стежок моїх пильнує. |
| 33 | Слухайте науки, й будьте мудрі, та й не одступайте від неї. |
| 34 | Блажен, хто слухає мене, й невсипущо перебуває день-у-день у воріт моїх, та стоїть на сторожі під дверима в мене! |
| 35 | Бо хто знайшов мене, знайшов життє, й одержить ласку від Господа; |
| 36 | Хто ж грішить проти мене, душі своїй той шкодить: всї, що цураються мене, люблять смерть. |
