| 1 | Премудрість збудувала будинок собі, витесала сїм стовпів до него, |
| 2 | Заколола жертви, налила вина й приготовила стіл у себе; |
| 3 | Розіслала служебки свої, щоб покликали з городських висот: |
| 4 | Хто невчений простак, звертай сюди! а тим, що на розум убогі, сказала: |
| 5 | Прибувайте та їжте мій хлїб і вино моє пийте; |
| 6 | Покидайте дурноту, й жийте, та ходїте стежками, що вам розум укаже! |
| 7 | Хто хоче кепкуна навчати, наживе собі неславу, а хто докоряє безбожникові, сказу собі чинить. |
| 8 | Не картай кепкуна, бо зненавидить тебе; картай мудрого, а будеш йому любий; |
| 9 | Дай науку мудрому, - зробиться ще премудрійшим, вмудряй праводушного, а він своє знаннє примножить. |
| 10 | Почин премудростї - страх Господень, а пізнаннє сьвятого - се розум; |
| 11 | Бо тілько через мене продовжиться вік твій і причиниться тобі років життя. |
| 12 | Коли ти мудрий, то мудрий єси собі на користь; коли ж пустун ти, тобі від сього шкода. |
| 13 | Женщина нерозсудлива, щебетлива й глупа невіжа, |
| 14 | Сїдає на стілцї вона в свойму будинку, на підвисшених місцях у містї, |
| 15 | Щоб кликати тих, що йдуть дорогою, що правими дорогами своїми ходять: |
| 16 | Хто неук, завертай сюди! а недоумкові каже: |
| 17 | Вода украдена солодша, й вкритий хлїб смашнїйший. |
| 18 | А він і не знає, що там самі мерцї, а ті, кого вона закличе, - в преисподнїй. |
