| 1 | Слова речника, сина Давидового, царя Ерусалимського: |
| 2 | Марна марнота! говорить речник; марнота над марнотами, - все марне! |
| 3 | Що за хосен чоловікові з усієї працї його, що він працює під сонцем? |
| 4 | Рід проходить і рід приходить, тільки земля стоїть собі вовіки. |
| 5 | Сонце сходить, сонце й заходить, та й квапить знов до того місця, де має сходити. |
| 6 | Вітер повіє на полуднє, потім поверне 'д півночі; знай, крутиться навкруги, та й вертається туди, звідки взявся. |
| 7 | Усї ріки течуть у море, та й море не переповнюєсь, і туди, звідки взялись, вони неначе вертаються, щоб знов текти. |
| 8 | Всї річі трудні; не може чоловік всього висловити; не насититься око, дивлячись, не наповниться ухо, слухаючи. |
| 9 | Що було колись, те буде й знов, і що дїялось, те й дїяти меться, й нема нового нїчого під сонцем. |
| 10 | Станеться часом дещо, про що люде кажуть: Ось новина! так воно давно вже бувало за попередніх часів. |
| 11 | Нема спомину про старовину; так само й потомство не держати ме в памятї того, що колись постане. |
| 12 | Я, проповідник-речник, царював над Ізраїлем в Ерусалимі; |
| 13 | І віддався цїлим серцем тому, щоб слїдити та мудро вивідувати все, що дїється під сонцем. Тяжка се праця, що її дав Бог людям, щоб нею займались! |
| 14 | Видав я все, що робиться під сонцем: - що ж? усе марнота й мука для духа. |
| 15 | Криве не буде простим, а чого нема, те нї-що й рахувати. |
| 16 | Я говорив в мойму серцї: Ось я став великим, і придбав більш мудростї, нїж усї ті, що царювали поперед мене в Ерусалимі, й серце моє бачило багато мудростї й знання. |
| 17 | І направив я свого духа на те, щоб спізнати, що се таке мудрість, і що таке безумність та дурнота; та пересьвідчився, що й се томить духа; |
| 18 | Бо в кого більш мудростї, в того більш і смутку; й хто прибільшує знаннє, - прибільшує й гризоти. |
