| 1 | Мертві мухи псують запах пахущої мастї у мироварника; таке ж чинить і мала дурнота в поважного чоловіка з його розумом і честю. |
| 2 | Серце в мудрого (повертає) в правий бік, а серце в дурного - у лївий бік. |
| 3 | Якою б дорогою нї йшов дурний, - нема в його глузду: кожному виявить, що він дурний. |
| 4 | Як запалає в твого старшого досада проти тебе, не покидай твого місця: лагідність охоронить тебе од більшої провини. |
| 5 | Є одно зло, яке я бачив під сонцем, се - наче облуд у володаря: |
| 6 | Невіжу виноситься високо вгору, а багаті розумом седять внизу. |
| 7 | Бачив я рабів - їдуть верхи, а князї йдуть пішки, наче раби. |
| 8 | Хто копає яму, сам упаде в її; хто валить мур, того вкусить гадина. |
| 9 | Хто переносить каміннє, той може надсадитись, а хто коле дрова, попадає в небезпечність. |
| 10 | Як сокира притупиться та й не погостриш вістря, - треба напружовати сили; розум знає тому зарадити. |
| 11 | Укушеннє гадини без замови - те саме, що злий язик. |
| 12 | Слово з уст мудрого - пожиток, а уста дурного гублять його самого: |
| 13 | Перші слова з уст його - дурощі, а конець бесїди з уст його - безглузддє. |
| 14 | Дурний говорить багацько оттакого: чоловік не знає, що буде, й хто йому скаже, що станесь після него? |
| 15 | Праця дурного томить його; не знає він і дороги в місто. |
| 16 | Горе тобі, земле, як твій царь - хлопець, а князї твої їдять від ранку! |
| 17 | Щастє тобі, земле, як твій царь хорошого роду, а князї твої сїдають їсти певного часу, щоб посилитись, а не пересититись. |
| 18 | Од лїнощів похилиться будівля, а через недбалість текти ме дощ у хату. |
| 19 | Бенкетують про веселощі, й вино веселить життє, а срібло за все одвічає. |
| 20 | Ба й у думцї твоїй не лихослови цареві, й у ложницї твоїй не клени потужних; бо пташка може перенести слово твоє, й крилата переказати мову твою. |
