| 1 | І обернувсь я, й побачив всяку пригнобу, що дїється під сонцем, і бачив сльози пригноблених, що нема їм утїшителя; а тут у руках гнобителїв - сила, за тих же нїхто не заступиться. |
| 2 | І вважав я тих, що померли, щаслившими над живих, - тих, що вже нема на сьвіті, над тих, що живі ще; |
| 3 | А над сих і тих щаслившими - ще ненароджених на сьвіт, що не бачили того зла, яке дїється під сонцем. |
| 4 | Бачив я таки, що всяка праця й всяка користь з роботи викликує зависть між людьми. Та й се - марнота й мука духові. |
| 5 | Дурень той, хто седить, склавши руки, й гризе власне тїло, приговорюючи: |
| 6 | Лучше жменя в спокою над пригорщі, повні працї й марного силкування. |
| 7 | І знов я обернувся, та й побачив марноту під сонцем: |
| 8 | Людина собі одинока, нї сина, нї брата, а не перестає працювати, очі його ненаситні на багацтво. Та кому ж се я дбаю, й позбавляю душу мою всякого добра? Та й се - марнота й недобра робота! |
| 9 | Двом лучше, нїж одному, вони бо мають більшу користь із своєї працї; |
| 10 | Бо як один упаде, другий підніме свого товариша. Горе ж одинокому, як упаде, а нема другого, що підняв би його. |
| 11 | Так само, як лежать удвох, - їм тепло; а хто самітен, як йому нагрітись? |
| 12 | І коли хто подужає одного, то удвох встоять проти його. Троіста нитка не так хутко рветься. |
| 13 | Лучший убогий та розумний молодик, нїж старий, а дурний царь, що не вміє приймати поради; |
| 14 | Бо той, вийшовши з темницї, стане царем, дарма що в свойму царстві родився убогим. |
| 15 | Бачив я між усїма, що ходять під сонцем, із тим другим молодиком, що займе опісля місце тамтого. |
| 16 | Безлїч було народу перед ним, а пізнїйші не будуть радуватись ним. І се марнота та мука духові. |
| 17 | Уважай на ногу твою*, йдучи в дом Божий, і будь готовий, скорше слухати, нїж приносити жертви робом дурнїв, що навіть не знають, як вони не гаразд чинять. |
