| 1 | Добра слава лучша над пахущі мастї, а день смертї лучше родин. |
| 2 | Лучше йти в дім, де плачуть, нїж у такий, де бенкетують; усї бо люде так закінчують, а живущий прийме се до серця. |
| 3 | Сумуваннє лучше сьміху; бо в смутку стає серце лїпшим. |
| 4 | Серце мудрих - у сумному дому, а серце дурних - у веселому. |
| 5 | Лучше слухати докір од мудрого, нїж піснї дурних; |
| 6 | Бо реготаннє дурневе - се тріск тернини під казаном. Се теж марнота. |
| 7 | Коли мудрий тїснить других, - стається дурним, та й подарунки псують серце. |
| 8 | Кінець справи лучше початку, а покірний лучше такого, що високо несеться. |
| 9 | Не давай духу хутко в гнїв попадати, гнїв бо в серцї в дурних гнїздиться. |
| 10 | Не кажи: Чому то давні часи були лучші теперешніх? бо не мудрість надихає тебе сим питаннєм. |
| 11 | Мудрість із достатком - річ добра, іменно же про тих, що бачать сонце; |
| 12 | Бо під її захистом так, як під захистом гроша; та знаннє переважує ще тим, що мудрість дає життє тому, в кого вона є. |
| 13 | Приглядайсь управі Божій; бо хто б те випростав, що він скривив? |
| 14 | У днї щасливі заживай добра, а в днї нещасливі - розумуй: Бог так само сотворив сей, як і той, щоб чоловік нїчого не міг проти його сказати. |
| 15 | На все надививсь я за днїв марного життя мого, й на се, що праведний гине в своїй праведностї, а безбожний живе довго в безбожностї своїй; |
| 16 | Та ти не будь надто строгим і не показуй себе мудрим над міру: чому тобі себе губити? |
| 17 | Не бувай надто грішним і безумним; чому бо тобі вмірати не свого часу? |
| 18 | Добре чинити меш, придержуючись одного й не занедбуючи другого: хто боїться Бога, той уйде всього того. |
| 19 | Мудрість дає мудрому більше сили, нїж у десятьох старшин у городї. |
| 20 | Нема на сьвітї такого праведного чоловіка, щоб чинив добро, нїколи не грішивши; |
| 21 | Тим то не на кожне слово зважай, що говорять, щоб не почути тобі часом, як твій власний слуга тобі лихословить; |
| 22 | Твоя бо совість мусить сказати тобі, що й ти нераз лихословив другим. |
| 23 | Усе це розбірав я по мудрому; я бо сказав собі: Хочу бути мудрий; та мудрість далеко від мене. |
| 24 | Далеко все, і глибоко, так глибоко! хто дослїдить? |
| 25 | Я звернув серце моє на се, щоб розізнати, вислїдити та розиськати мудрість і розум, і пізнати погань дурноти, незнання та безумностї, - |
| 26 | І дознався, що гірше, нїж смерть - се женщина, бо вона - сїть; серце в неї капкани, а руки - ланцюги. Хто добрий перед Богом, - урятуєсь від неї, а грішник спіймається нею. |
| 27 | От що я знайшов, каже проповідник, розвідуючи одно за одним! |
| 28 | А ще чого шукала душа моя, а я не знайшов? Знайшов я одного мужчину між тисячею, женщини ж нї однієї. |
| 29 | Тільки се я знайшов, що Бог сотворив чоловіка правим, та люде пустились на всякі вигади. |
