| 1 | Хто рівен премудрому - а все ж таки хто розуміє значіннє річей? - Мудрість у чоловіка розяснює лице його й перемінює насуплений вид його. |
| 2 | Я кажу: Чини волю царську, а се - задля присяги перед Богом. |
| 3 | Не квап оддалятись од його; не будь упрямим в ледачому дїлї; бо він, що схоче, все може зробити. |
| 4 | Слово царське потужне; хто зважиться сказати йому: Що ти робиш? |
| 5 | Хто певнить накази, той не дознає лиха; серце в мудрого знає й час і спосіб; |
| 6 | Про всяку бо річ є час і спосіб, тільки чоловікові лихо з тим, |
| 7 | Що він не знає, що станеться, а хто ж скаже йому, як воно станеться? |
| 8 | Нїхто не властен над духом, щоб здержати дух, і нема в його сили проти дня смертї, нема й пільги в службі віськовій, і провина не вирятує винуватого. |
| 9 | Все це я вбачав, звертаючи ввагу на те, що дїється під сонцем. Буває часом, що один чоловік панує над другим чоловіком на шкоду йому. |
| 10 | Так бачив я, що ховали чесно безбожників, приходили й відходили з сьвятого місця, й забувано їх у містї, де вони так поводились. Та й се марнота. |
| 11 | Суд над лихими вчинками не хутко судиться; через те й не лякаєсь серце людське, чинити зло. |
| 12 | Та хоч грішник сто раз коїть лихе й тріває в йому, то я знаю, що тільки богобоязливим буде добре, хто почуває почесть перед лицем його; |
| 13 | А безбожному не буде щастя й, немов би тїнь, не довго пробуде такий, хто не боїться Бога. |
| 14 | Ще ж, буває й ось така марнота на землї: Праведних постигає те, що заслуговали б учинки безбожних, а з безбожними дїється таке, що заслуговали б учинки праведних. І сказав я: та й се - марнота! |
| 15 | От і вхвалив я веселощі; бо нема нїчого лучшого чоловікові під сонцем, як їсти, пити й веселим серцем уживати; се ж супроводить його в працї в днях життя його, що дав йому Бог під сонцем. |
| 16 | Як звернув я серце моє на те, щоб зрозуміти мудрість і розгледїти все, що дїється на землї, де то чоловік нї в день нї в ночі не має сну, - |
| 17 | Тодї спізнав я по всїх дїлах Божих, що людина не второпає того, що дїється під сонцем. Скільки б нї силкувався чоловік дослїдити, він все таки не здолїє виглибити того; і коли б який мудрець сказав, що він знає, то таки він не може того дослїдити. |
