| 1 | Нехай він цїлує мене поцїлунком уст своїх! Ласкавість бо твоя над вино солодша. |
| 2 | Любими пахощами пахне імя твоє, наче миро розлите, тим то дївицї тебе улюбили. |
| 3 | Притягни мене 'д собі, - ми побіжимо за тобою; царь запровадить мене в палати свої, - будемо захвачуватись і радїте тобою, ласку твою над вино вихваляти; - о, не помилилися тим, що влюбили тебе! |
| 4 | Дочки Ерусалимські! я смуглява собі, та гарна, мов ті намети Кедарські, мов килими в Соломона. |
| 5 | Ви не дивітесь, що я смуглява, - се сонце мене осмалило: Сини матері моєї погнївались на мене, заставили мене стерегти виноградник, - власного ж виноградника я не стерегла. |
| 6 | З'ясуй же, душі моїй любий: де ти пасеш? де о півднї опочиваєш? чом блукатись менї коло отар товарішів твоїх? |
| 7 | Як сього ти не знаєш, найкрасша між женщинами, то йди слїдом за вівцями й паси кізлята твої уз шатер, що пастухи собі понапинали. |
| 8 | Ти, моя любо, в мене, мов та кобилиця в колесницї в Фараона, (згорда виступаєш). |
| 9 | Прегарні щоки твої в ланцюжках, шия в тебе у коралях; |
| 10 | Ланцюжки золоті зробимо тобі з срібними кропками. |
| 11 | Доки царь був за столом своїм, видавав нард мій пахощі свої. |
| 12 | Милий мій - мов китиця мирри, у мене на грудях, |
| 13 | Милий мій у мене - мов гроно кипрове в виноградниках Енгадських. |
| 14 | Гарна ти, моя мила, о, яка ти гарна! очі в тебе гулубині. |
| 15 | А ти, мій любий - прехороший, уродливий! а постеля наша - мов трава зелена; |
| 16 | Крівля домів наших - кедри, криша - кипариси. |
| 17 | |
