| 1 | Я нарциз, Соронська квітка, я лилїя долиняна! |
| 2 | Що лилїя між тернами - те мила моя між дївами. |
| 3 | Яблоня між деревами лїсними - се мій милий між молодиками. В холодку під нею любо седїти менї, овощі її солодкі піднебінню мойму. |
| 4 | Він увів мене в дім веселої гостини, а стяг його надо мною - любов. |
| 5 | Покріпіть мене вином, осьвіжіть мене яблоками: від любови знемогаю. |
| 6 | Лїва рука його під головою в мене, правою мене він обнімає. |
| 7 | Заклинаю ж вас, дочки Ерусалимські, на серни й оленицї польні, не будїть, не розрухуйте милої моєї, аж доки їй вгодно! |
| 8 | Се голос любого мого! ось, він ійде, скаче через гори; перескакує узгірря! |
| 9 | Бо ж мій милий - мов той сугак, мов той олень молоденький! Глянь, стоїть він за стїною в нас, у віконце зазирає, і кріз крати поглядає. |
| 10 | Ось мій любий говорить до мене: Встань, моя ти мила, вийди, прекрасна моя! |
| 11 | Вже зима минула, дощі перестали; |
| 12 | Квітки вбірають землю; час пісень настиг; в лугах наших голос горлицї чути; |
| 13 | Завязки фіґ показались на фіґовинї; виноград зацвив і дише любим своїм цьвітом. Уставай, моя ти люба, вийди, пишна вродо! |
| 14 | Голубко моя в росколинах скелї, схована в дупловинї! покажи менї лице твоє, дай голос твій почути; голос твій такий солодкий, образ твій такий принадний! |
| 15 | Ловіть нам лисицї, молодії лисинята, що псують наш виноградник, - виноградник у цьвіту наш! |
| 16 | Мій любий менї належить, а я йому; він пасе серед лилїй. |
| 17 | Покіль день холодом дише, тїнь не простяглася, ти знов вернися; будь скорий, як серна, як молодий олень на розпадених горах. |
