| 1 | Гарна ти, моя мила, о, яка ж ти гарна! очі, неначе в голубки, під кучерями в тебе; волоссє в тебе - нїби стадо кіз, що сходять із гори Галаадської; |
| 2 | Зуби в тебе - мов отара острижених овець, що з купелї виходять, а в кожної близнята, і нема між ними неплідної. |
| 3 | Губи в тебе - пурпурова стрічка, а уста принадні; нїби половинки гранатового яблока - щоки твої під кучерями в тебе; |
| 4 | Шия твоя - се вежа Давидова, построєна про зброю: тисячі щитів висять на нїй - щити самих сильних; |
| 5 | Дві соски твої - мов близнятка в молодої серни, що між лилїями пасуться. |
| 6 | Покіль день холодом дише, тїнь не простяглася, вийду я на гору мирри, на узгірря кадила. |
| 7 | Вся ти гарна, моя мила, нема в тобі скази! |
| 8 | Зійди ж, подруго, за мною з Ливану; йди зо мною з Ливану! сьпіши з верхівя Амани, з верхівя Сенира й Єрмону, від леговищ левів, із гір, де рисї! |
| 9 | Зранила ти серце моє, сестрице-подруго! взяла єси серце моє поглядом єдиним, одним намистом на шиї твоїй! |
| 10 | Що за любі ласки в тебе, сестронько-подруго, ласки твої над вино солодші, а пахощі мастей твоїх над усї пахощі! |
| 11 | В тебе з уст, подруго, капле мед, як з крижки; мед і молоко в тебе з язика стїкає, а пахощі одеж твоїх - пахощі Ливану! |
| 12 | Обгороджений сад - сестра моя люба, замкнений город, під печаттю криниця; |
| 13 | Росадники твої - се сад гранатових яблок, роскішного плоду, кипер вкупі з нардом; |
| 14 | З шафраном там нард, цинамон там із нардом; мирра там і алой з усїма пахощами; |
| 15 | Джерело саду - колодїзь води живої й потоки з Ливану. |
| 16 | Піднімись, північний вітре, прилети, полуденнику, повій на сад мій, нехай поллються пахощі його! - |
