| 1 | Видиво Ісаїї, сина Амосового, яке видїв про Юдею й Ерусалим за Юдейських царів Уззії, Йоатама, Ахаза й Езекії: |
| 2 | Слухайте, небеса й вважай, земле, бо Господь говорить: Я виховав синів і дав зріст їм, а вони зворохобились проти мене. |
| 3 | Віл знає господаря свого, й осел - ясла пана свого, а Ізраїль не знає мене, народ мій не розуміє. |
| 4 | О, горе, народе грішний, народе привалений беззаконностями, роде лиходїїв, сини погибелї! Покинули Бога, занедбали сьвятого Ізрайлевого, відступились взад від його! |
| 5 | Куди, в яке місце вас іще бити, коли ви не перестаєте бути упрямими? Кожна голова в ранах, кожне серце хворе. |
| 6 | Від підошви в нозї та й до тїмя на голові нема в йому здорового місця: рани, синяки, рани гниючі не вичищені, не перевязані й не змягчені оливою. |
| 7 | То ж буде земля в вас опустошена, міста ваші огнем спалені; поля ваші в ваших таки очах чужі будуть пожерати; все опустїє, - звичайно, опустошене чужинцями. |
| 8 | І останесь дочка Сионська, наче шатро в винограднику, наче будка в городї, як місто збурене. |
| 9 | Як би Господь не зіставив із нас невеликого останку, - ми були б те, що й Содома, погибли б, як і Гоморра. |
| 10 | Слухайте ж Господнє слово, ви, князї Содомські; вважай на науку Бога нашого, народе Гоморський! |
| 11 | Навіщо менї множество жертов ваших? говорить Господь. Я вже пересичений всепаленнями з баранів і товщею з годованого скоту, та й крові з назимків і ягнят та козенят я не хочу. |
| 12 | Як приходите, щоб явитись перед лицем моїм, то хто від вас вимагає, щоб топтали двори мої? |
| 13 | Не носїть уже більше дарів надармо: паленнє кадила огидло менї; нових місяцїв і субот, та сходин сьвяточних не можу стерпіти: беззаконність поспіль із сьвяткуваннєм! |
| 14 | Новомісяччя ваші й сьвята ваші ненавидить душа моя: вони стали ваготою менї, тяжко менї нести їх. |
| 15 | І коли ви простягаєте руки ваші, то я одвертаю очі мої від вас, а як ви умножуєте молитви ваші, то я їх не чую, ваші бо руки повні крови. |
| 16 | Обмийтесь, станьте чистими; одкиньте далеко ледачі вчинки ваші зперед очій моїх; перестаньте чинити зло; |
| 17 | Навчітесь чинити добро; шукайте правди, рятуйте придавленого, обороняйте сироту, заступайте вдову; |
| 18 | А тодї прийдїть - і розсудимось, - говорить Господь: Коли б гріхи ваші були, як багряниця - я, мов снїг їх убілю; коли б, як кармазин, були червоні, - обмию їх, як вовну. |
| 19 | Схочете слухняним робом у мене ходити, - буде вас земля усяким благом надїляти; |
| 20 | Затнетеся ж, опір ставши, - тодї меч пожере вас; се уста Господнї говорять! |
| 21 | О, як же розопсотилась столиця, колись така вірна й повна правого суду! Справедливість давно в нїй панувала, тепер - душогубцї. |
| 22 | Срібло твоє жужелицею стало, вино твоє розпущене водою; |
| 23 | Князї твої - проступники й спільники злодїїв, на гостинцї ласі, користї шукають; сиротам нема в їх оборони, а справа вдовицї до них не доходить. |
| 24 | Тим то говорить Господь, Господь Саваот, сильний Ізраїлїв: О, я надоложу мою кривду від противників моїх, і помшчусь над ворогами моїми! |
| 25 | Простягну на тебе руку, жужелицю з тебе счищу й віддїлю від тебе все олово. |
| 26 | І поставлю в тебе суддїв, як з давен бувало, та й радників, як було за предків; а тодї славити муть тебе городом правди, столицею вірною. |
| 27 | Сион із потали вийде правосуддєм, а ті, що вернуться до його, - справедливостю; |
| 28 | А всїм відступникам і грішникам - погибель, і хто Господа покинув - затратиться. |
| 29 | А будуть вони покарані за ті дуброви, що такі вам любі, посоромлені за сади, що собі вибрали; |
| 30 | І станеться з вами, як із тим дубом, що лист у його обпав, і як той сад, що води не має. |
| 31 | І потужний станесь - сьміттєм, праця ж його - іскрою; й горіти муть разом, а нїхто не погасить. |
