| 1 | Горе тим, що несправедливі надають закони та пишуть жорстокі засуди, |
| 2 | Щоб відправляти вбогих без правого суду, й видирати права злиденним у мойму народї; щоб із удовицї, користь тягнути, й сиріт обдирати. |
| 3 | Що ж ви будете чинити, як день навідання прийде, як погибель здалека надійде? Де захисту будете шукати, де подїнете скарби ваші? |
| 4 | Без мене згорбитесь в оковах, поляжете між убитими. Та й тодї ще не одвернесь гнїв його, й рука його все ще простягнута. |
| 5 | О, Ассур - він палиця мого гнїву, а кий в руцї його - се моя досада! |
| 6 | Я пошлю його на народ сей безбожний, на той нарід, що підпалює гнїв мій, та дам йому приказ, ограбити його до нитки, здобувати здобич у його, та, мов грязюку на дорозї, його місити. |
| 7 | Но він иншої про се гадки, не так помислить серце його: на думцї в його - вигубити й викоренити не трохи ще инших народів. |
| 8 | Хиба ж князї мої не царі? скаже він собі. |
| 9 | Хиба Хальне не те, що й Кархемис? або Емат не те, що й Арпад? а Самария не те, що Дамаск? |
| 10 | Та же рука моя загорнула ті царства ідолські, а в них більше божищ, нїж у Ерусалимі та в Самариї! |
| 11 | Хиба ж я не вчиню те саме з Ерусалимом і богами його, що вчинив із Самариєю й ідолами її? |
| 12 | Та станесь: як довершить Господь усе те на Сионї, що задумав, і все скінчить в Ерусалимі, тодї скаже: Навідаюсь тепер до справ надутого серця в царя Ассирийського та до гординї звисока глядючих очій його! |
| 13 | Він бо каже: Се силою руки моєї і моєю мудрістю я отте зробив, бо я розумний: я пересуваю гряницї в народів і розхапую скарби їх, та скидаю з престолів, неначе велет; |
| 14 | І рука моя захопила, мов гнїзда, багацтва в народів, і як забірають покинуті в них яйця, так я побрав всї землї, а нїхто й крилом не рушив, не отворив рота й не писнув. |
| 15 | Та чи хвалиться ж сокира перед тим, що нею рубає? Хиба ж пила гордиться перед тим, хто її тягне? Як коли б палиця піднімалась на того, хто її піднімає; як коли б кий піднімався, коли він лиш деревина! |
| 16 | За се пошле Господь, Господь сил, сухоти на товстих у його, а між знатними в його запалить полумє, мов полумє огня. |
| 17 | Сьвітло Ізрайлеве спаде на його огнем, і Сьвятий його буде полумєм, що пожере тернину його й бодяки його одного дня. |
| 18 | І гай його й сад роскішній вигубить він із душею й тїлом, і стане він - умираючим чахотником; |
| 19 | А останок дерев із його лїса так змалїє, що й дитина його списати зможе. |
| 20 | І станесь того часу: останок Ізраїля й ті, що врятуються з дому Яковового, не будуть уже на силу того, хто їх бив, уповати, а покладати муть надїю щирим серцем на Бога, Сьвятого Ізрайлевого. |
| 21 | Останок, останок з Якова, навернесь до Бога сильного. |
| 22 | Бо, хоч би в тебе, Ізраїлю, було стільки люду, як піску в морі, то тілько малий лишиться останок, що навернесь до Бога; се бо безмірна справедливість призначила таку погибель. |
| 23 | І призначену вигубу довершить Господь, Господь Саваот, по всїх країнах. |
| 24 | Та все ж таки говорить Господь, Господь сил: Народе мій, живучий в Сионї! не бійся Ассура. Він побє тебе палицею й тростину підніме на тебе, як чинив Египет: |
| 25 | За малий час, за дуже малий - промине моя досада, а лютий гнїв мій звернесь на їх вигубу. |
| 26 | І підніме Господь сил бич, як колись до побою Мадіяма на Ориві, або як простер був палицю понад море, й здійме її, як на Египтян. |
| 27 | І станесь того часу: здійметься з плечей у тебе тягар його, й ярмо його - з шиї твоєї, й розпадеться ярмо від товщі. |
| 28 | Ось він ійде на Аїят, проходить Мигрон, в Михмасї покидає тягарі свої. |
| 29 | Переходять тїснини; в Геві ночують; Рама тремтить; Гива Саулова розбіглась. |
| 30 | Гукай голосно, дочко Галиму; нехай почують тебе Лаїс та й Анатот бідний! |
| 31 | Мадмена розбіглась, а й з Гевиму осадники сквапно утїкають. |
| 32 | Ще лиш день простоїть він у Нобі, та погрозить рукою Сионові, узгіррю Ерусалимському. |
| 33 | Но Господь, Господь Саваот, зірве страшною рукою віттє дерев сих, а ті, що величаються ростом, будуть зрубані, високі - на землю повалені, |
| 34 | Густий гай він сокирою витне, Всемогучий повалить Ливана. |
