| 1 | Слово пророче про Вавилон, висказане Ісаїєм, сином Амосовим: |
| 2 | Підійміть знамено воєнне на верху гори, кликнїть голосно, махнїте рукою, щоб наступали на ворота сих вельмож! |
| 3 | Я дав приказ тим, що їх вибрав; я покликав сильних, щоб довершили гнїв мій, радїючи славою, яку даю їм. |
| 4 | Ось, окрик по горах, наче великої товпи людей, гомін зворушених царів та народів зібраних разом: Господь сил чинить перегляд боєвого війська! |
| 5 | Поприходили здалека, від краю неба - і Господь і знаряддя гнїву його, щоб збурити ввесь край. |
| 6 | О, ридайте, бо день Божий ближиться, - як опустошуюча сила рукою Всемогущого. |
| 7 | Тим то руки в кожного зомлїли, в кожної людини серце заниває. |
| 8 | Зжахнулись; судороги й болї схопили їх, нїби породїлю; стуманївши, глядить одно на одного, лиця в них зажарілись. |
| 9 | Наступає день Господень, день гнїву палкого, щоб обернути землю в пустиню й вигубити грішників на нїй. |
| 10 | Небесні зорі й сьвітила не дають із себе сьвітла; сонце, сходючи, темнїє, й місяць не сьвітить сьвітлом своїм. |
| 11 | Я скараю люд за зло, й безбожників за їх беззаконня; зроблю конець гординї пишних, і впокорю надутих гнобителїв. |
| 12 | Я вчиню так, що люде будуть дорожші над золото чисте, і мужі дорожші над золото Офирське. |
| 13 | Тим то я потрясу небом, і земля порушиться з свого місця від гнїву палкого Господа Саваота в день палаючого гнїву його. |
| 14 | Тодї кожний, - мов серна, що за нею гонять, мов вівцї, пустопаш лишені, - розбігнесь поміж народ свій, шукати ме сховища в землї своїй; |
| 15 | Але кого стрінуть, той пробитий буде, кого схоплять, від меча погибне. |
| 16 | Дїток їх вбивати муть в їх перед очима; домівки їх пограбують, жінок збесчестять. |
| 17 | Я Мидіїв на їх справлю, тим срібло байдужне, й на золото не ласі. |
| 18 | Луки їх вбивати муть малечу, не пощадять плоду в матері в утробі, око їх дїтей не пожалує. |
| 19 | І Вавилон, царстов окрасу, гордощі в Халдеїв, поверне Бог у нїщо, як Содом-Гоморру. |
| 20 | Там осадник не осяде з роду та й до роду; нї Араб шатра розложить, нї пастух там із стадом буде спочивати. |
| 21 | Нї! звіррє пустиннє буде його залягати, а доми наповняться пугачами; жити муть там струсї, косматі малпи скакати. |
| 22 | Шакалі вити муть у домівках їх, і гієни по роскішних замках. |
