| 1 | Близько час його, й не загаяться днї його; бо Господь на Якова знов гляне ласкаво, знов приверне любов свою до Ізраїля; й оселить їх на землї їх рідній; прилучаться до них чужоземцї, й пристануть до Яковового дому. |
| 2 | І візьмуть їх народи й приведуть на їх місце, а Ізраїль присвоїть їх собі на землї Господнїй за рабів і рабинь, і поневолить тих, що його в неволю були забрали, й буде він утискати тих, що його тиснули. |
| 3 | І станесь тодї: як Господь тебе визволить від смутку твого й від страху й тяжкої неволї, що на тобі тяготїла, |
| 4 | То висьпіваєш у піснї побіду над царем Вавилонським і промовиш: Ось, не стало мучителя - скінчився грабіж! |
| 5 | Поломав Господь палицю в безбожних, скипетр у тиранів, |
| 6 | Що побивав люто народи ударами без'упинними, панував над племенами в гнїві, докучав без міри, |
| 7 | Всї краї тепер оддихають в спокою, з радощів сьпівають; |
| 8 | Веселяться й кипариси та й кедри Ливанські: Від коли ти заснув, нас вже не рубають! |
| 9 | Глибінь пекольна зворушилась задля тебе, щоб стрічати тебе при ввіходї твоїм; всїх велетнїв побудила, всїх князїв землї; із престолів повставати всїм царям звелїла; |
| 10 | А всї вони гуртом до тебе промовлять: Так і ти, як ми, зробився вбогим слабосилком?! |
| 11 | Гордощі твої й життє твоє шумне в пекло провалились; під тебе стеляться черви, й черви накривалом тобі! |
| 12 | Як же се ти впав із неба, досьвітная зоре? Ти розбився об землю, що топтав народи! |
| 13 | Ти ж говорив в серцї свойму: Взійду аж на небо, над Божими зорями престол мій поставлю, й засяду на горі між богами, на краю півночі; |
| 14 | Взійду на висоти хмарні, рівнею тому зроблюсь, що Всевишнїм зветься. |
| 15 | А тепер ти попав в пекло, - в глибінь преисподню. |
| 16 | Хто тепер тебе бачить, придивляєсь зблизька: Чи се ж той - мовляв - що хитав землею, та трусив царствами? |
| 17 | Що в пустиню обернув сьвіт, його міста побурив, полонянам не давав вертатись в домівку? |
| 18 | Всї царі в народів, всї спочивають, кожен в честї у своїй домівцї; |
| 19 | Ти ж покинутий за гробовищем, як пуста галузка, мов одежа вбитих, мечем посїчених, що їх вкидають у вапяні ями, - ти, мов те падло, що його топчуть, |
| 20 | Не будеш із ними в могилї; ти бо спустошив землю твою, вбивав народ твій: о, по віки не спогадаєсь рід лиходїїв! |
| 21 | Готуйте різанину синам його за беззаконностї батька їх, щоб не піднялись і не заволодїли землею, та не сповнили сьвіт ворожнечею. |
| 22 | Так, встану на них - говорить Господь Саваот - і вигублю імя Вавилону до нащадку - й сина й внука, говорить Господь. |
| 23 | І вчиню його пробутком їжа та болотом, і вимету його мітлою, витираючою до чистого, говорить Господь Саваот. |
| 24 | Клянучись, говорить Господь сил: Як я задумав, так воно й буде; як я призначив, так і станеться, |
| 25 | Щоб стерти Ассирийця в землї моїй й розтоптати його на горах моїх; а тодї спаде з них ярмо його, й здійметься тягар із плечей в їх. |
| 26 | Так призначено, так постановлено про всї (поганські) землї, а се рука, простягнута на всї ті народи; |
| 27 | Бо се призначив Господь сил, і хто зможе те відмінити? рука його простягнута, - хто її відверне? |
| 28 | В роцї ж, коли вмер царь Ахаз, було ось таке пророче слово: |
| 29 | Не радуйся, земле Филистійська, що поломана палиця, побивавша тебе; бо з кореня змиїного вийде гаспид, а плодом із його буде лїтаючий дракон. |
| 30 | А тодї бідні стануть насичені, а злиденні безпечно будуть спочивати; твій же корінь уморю голодом, а й нащадок у тебе вигублю. |
| 31 | Ридайте ж, ворота, вий голосно, місто! Розпадешся ти, земле Филистійська; ось бо - від півночі ковпіт димом надходить, а нема втомленого в їх полках. |
| 32 | І що ж тодї скажуть вістники народу? Ось те, - що Господь утвердив Сиона, що в йому знайдуть захист убогі з народу його. |
