| 1 | Посилайте ягнята владицї землї з Сели в пустинї на гору дочки Сионської; |
| 2 | Дочки бо Моабійські будуть коло бродів Арнону, наче та птичка, з гнїзда викинена. |
| 3 | Зложи раду, виречи присуд; розпростри над нами серед полудня, мов уночі, тїнь твою; скрий прогнаних, не видай блукаючих. |
| 4 | Нехай перебудуть у тебе прогнані мої Моабії; будь їм захистом перед грабіжником; бо й так зникне гнобитель, грабіж перестане, а ті, що на них напирають, щезнуть із землї. |
| 5 | Милосердєм стане твердо в пробутку Давидовому престол правди, й засяде на нїм в справедливостї суддя, що шукати ме правди й до правосуду змагати. |
| 6 | Про Моаба ж ми чували, - гордий він над міру, надутий і пишний та лютий, та й в слові нещирий. |
| 7 | Тим то тяжко заплаче Моаб над Моабом, - всї будуть ридати; о, застогнайте по твердинях Кирхарешета; вони ж спустошені. |
| 8 | Ниви Есевонські спустїли, та й виноградник Севамський; властники народів вигубили ті прегарні лозини, що сягали аж до Язеру; розстилались по пустинї, простирались пагонцями аж поза море. |
| 9 | Тим і я заплачу по садах Севамських, як плакав над Язером, й поливати му сльозами тебе, Есевоне й Елеало! не буде бо в тебе часу зборів виноградних, анї під час жнив - давних голосних радощів. |
| 10 | Замовкли жарти й веселощі по нивах роскішних, і в виноградниках не сьпівають, не веселяться; виноградар не топче в тискарнях грона: Я перервав усї веселощі. |
| 11 | Тим аж стогне утроба в мене над Моабом, мов гуслі жалібні, і серце моє над Кирхарешетом. |
| 12 | Хоч і збереться Моаб, і буде аж до утоми змагатись на висотах, та в своїх сьвятинях молитись, та йому нїчо не поможе. |
| 13 | Ось, яке слово виповів Господь вже давно про Моаба, |
| 14 | А тепер от як говорить Господь: За три роки, рахуючи роками наймитів, сила Моаба впаде разом із усїм великим многолюдством його, а останок його буде вельми малий і незначний. |
