| 1 | Слово, що прийшло в видиві, до Ісаїї Амосенка про Юдею й Ерусалим: |
| 2 | Станеться в останні часи, що над усї гори гора Господня вознесеться, й підійметься понад горби, й посьпішать до неї всї народи. |
| 3 | І пійдуть многі народи й скажуть: Ходїть, вийдемо на гору Господню, в дом Бога Якового, а він покаже нам свої дороги, й будемо ходити стежками його, бо з Сиону вийде закон, і слово Господнє - з Ерусалиму. |
| 4 | І судити ме він народи, й картати ме многих людей; і перероблять мечі свої на леміші, а списи свої на серпи, й не буде народ на народ меча підіймати, та й не буде більше вчитись воювати. |
| 5 | Ой ходїмо ж, доме Яковів, і будемо ходити в сьвітлї Господнїм! |
| 6 | Бо ти відкинув був дом Яковів, відопхнув люд свій, за те, що вони багато переняли від народів східних: і чарівники в них, як у Филистіїв, і з синами чужоземцїв вони в побратимстві. |
| 7 | Земля стала повна срібла й золота, а скарбам їх і лїку не має; й переповнилась земля кіньми й безлїччю колесниць; |
| 8 | Повна земля й ідолів; вони ж і припадають лицем перед дїлом рук своїх, перед тим, що палцї їх зробили; |
| 9 | І похилився чоловік простий, і понизився муж значний - й ти не простиш їм сього. |
| 10 | Ой сховайся у скелї, врийся в землю зі страху перед Господом і перед славою величностї його! |
| 11 | Поникнуть горді погляди мужів, і піднесені голови людей будуть принижені; один Господь явиться високим того часу. |
| 12 | День бо Господа сил небесних прийде на все горде й високомірне, та й на все, що високо несеться - і все воно принижене буде, |
| 13 | І на всїх, що, як кедри Ливанські, високо в гору себе підносять, на всїх, що, як дуби Базанські, |
| 14 | І на всї високі гори й горби, що вгору пнуться, |
| 15 | І на кожну високую башту й на всякий мур кріпкий, |
| 16 | І на ті кораблі Тарсийські, та на всякі прикраси їх принадні. |
| 17 | І повалиться величність мужів і гординя людська нагнеться; один тілько Господь буде високий в той день, |
| 18 | А всї ідоли щезнуть. |
| 19 | Позалазять в печері в скелях та в глибинї земні зі страху перед Господом та перед славою величностї його, коли він устане, карати землю. |
| 20 | В той день покидає чоловік кертицям та кажанам (лиликам) срібні свої ідоли, й золоті свої ідоли, що понароблював собі, щоб їм поклонятись, |
| 21 | Щоб тільки самим сховатись в щілини скельні та розколини гір зо страху перед Господом і перед славою величностї його, коли він встане, карати землю. |
| 22 | Оце ж годї вам надїю покладати на чоловіка, що в його тільки хиба духу, що в ніздрах; бо й що він значить? |
