| 1 | Оце попустошить Господь землю, й вчинить її неплідною; змінить вигляд її й розсїє все, що живе на нїй. |
| 2 | А що буде з народом, те саме й з сьвященником; що буде слузї, те й панові його; що служебцї, те й панї її; що з купуючим, те й з тим, хто продає; що довжникові, те й тому, хто дає позичку; що з лихварем, те й з даючим лихву. |
| 3 | Земля опустїє до щаду, й мов би злуплена буде; бо Господь вирік се слово. |
| 4 | Засумує, заниє; поникне, помарнїє куля земна; поникнуть і ті, що з висока позирали на людей на землї. |
| 5 | Бо земля вся зледащіла під живучими на нїй, вони бо переступили закони; змінили устави; зломали вічний заповіт. |
| 6 | Тим то пожере прокляттє землю, й живучі на нїй відберуть кару; за те попалені осадники землї, й не багато зостанесь людей. |
| 7 | Заплакали соком грона, захоріла винна лоза, зітхає кожне серце, - перед тим веселе. |
| 8 | Перестали веселощі з бубнами, замовкли радісні клики, занїміли гуслі; |
| 9 | Вже вина не пють із сьпівом; гіркий напиток усїм, що його пють. |
| 10 | Поруйнований запустїлий город, будинки замкнені стоять, нї-як входити. |
| 11 | Плачуть за вином по улицях; радощі замеркли, прогнані всї веселощі з землї. |
| 12 | В городах пустки зістались, ворота повалились. |
| 13 | А на землї буде з народами те саме, що буває, коли пообтрушують оливки, виноград обріжуть, та покінчать збірку. |
| 14 | (тільки праведні) Тілько вони піднесуть свій голос, возрадуються задля величностї Господньої, голосно викликати муть із того моря. |
| 15 | Ой шануйте ж на востоцї Господа, по островах морських (хвалїть) імя Господа, Бога Ізрайлевого. |
| 16 | Від найдалшого краю землї чуєм пісню: "Слава Праведному!" Я ж промовив: "Нуждо моя, нуждо моя! о горе моє! Лиходїї коять лихо, й коять лихо лиходїї по лиходїйськи." |
| 17 | Страх на тебе й яма й сїло, чоловіче земний. |
| 18 | Хто бо від страху втече, почувши крик страху, той впаде у яму, а хто вилїзе з ями, попадеться в сїло; бо всї спусти на небі відчинені будуть, і земля буде трусом труситись в основах. |
| 19 | Земля розступиться, земля розсядеться, земля, знай, труситися буде. |
| 20 | І хитати меться, наче пяний, гойдати меться, неначе колиска, бо беззаконностї її обтяжують її; упаде вона, та й не підведеться. |
| 21 | І навідає тодї Господь військо надземне в висотах, і царів земних унизу. |
| 22 | І збере їх до купи, як вязнї, у яму, та й зачинить їх разом у темницї, й по довгому часї будуть все ще кари терпіти. |
| 23 | І засоромиться місяць тодї, застидаєсь сонце, коли Господь сил воцариться в Сионї й в Ерусалимі, й перед старцями в славі засияє. |
