| 1 | В той день буде в землї Юдиній ся пісня сьпіватись: Місто кріпке в нас; він спасеннє дав нам замість мурів і валів. |
| 2 | Відчиняйте ворота, нехай ввійде народ праведний, що любить правду. |
| 3 | Твердого духом хорониш ти в повному впокої, за те, що він на тебе вповає. |
| 4 | Вповайте ж на Господа повіки, бо Господь Бог - се твердиня вічна. |
| 5 | Він поскидав тих, що згорда високо неслися, - той високий город; скинув його, поверг його, скинув у порох. |
| 6 | Топче його нога, ноги вбогого, стопи нуждарів. |
| 7 | Путь праведного рівна; ти вирівнуєш стежку праведному. |
| 8 | (стоячи) На стежцї судів твоїх, Господи, ми вповали на тебе; до твого імени й памяті про тебе змагала душа наша. |
| 9 | Душею моєю взлїтав я поночі до тебе, й духом у внутрі моєму буду шукати тебе з досьвітнього ранку; коли бо присуди твої дїються на землї, тодї живущі на сьвітї навчаються справедливостї. |
| 10 | Як безбожний буде помилуваний, - не навчиться справедливостї; він коїти ме лихо в землї праведних, та й не буде оглядатись на Господню велич. |
| 11 | Господи! ти знімав правицю твою високо, та вони не бачили її; нехай же побачать і засоромляться ненавидники люду твого; огонь твій нехай пожере ворогів твоїх. |
| 12 | Господи! ти даруєш мир; бо ж усї справи наші ти нам устроюєш. |
| 13 | Господи, Боже наш! над нами крім тебе панували володарі другі; та ми задля тебе одного імя твоє шануєм. |
| 14 | Мертві вже не ожиють; велетнї не встануть, бо ти навідався й вигубив їх, та затратив всю память про них. |
| 15 | Ти намножив люд, Господи, велико намножив; ти прославив себе, розширив гряницї землї. |
| 16 | Господи! він же тілько в нуждї шукав тебе; виливав тихі молитви, коли кари твої спадали на його. |
| 17 | Мов та вагітна, як прийде час їй родити, мучиться, кричить у болях, оттак бували й ми перед тобою. |
| 18 | І ми бували вагітні, мучились, - та родили хиба вітер; спасення-добра не приспорили землї, й невірні осадники землї не попадали. |
| 19 | Та мерцї твої ожиють, устануть мертві тїла! Оживайте ж, веселїтесь, що в порох лягли; бо роса в тебе, - роса, що живить травицю, й земля викине померших. |
| 20 | Ійди ж, народе мій, ввійди в свої хатини; зачини за собою двері, сховайся на часинку, докіль гнїв перейде; |
| 21 | Ось бо, Господь вийде з пробутку свого покарати земнородних за їх беззаконство; й земля видасть із себе кров, що повсисала; не таїти ме вже своїх убитих. |
