| 1 | Того часу занедужав Езекія на смерть. І прийшов до його пророк Ісаїя Амосенко й рече до його: Так говорить Господь: Упорядкуй дом твій, бо вмреш, не одужаєш. |
| 2 | І повернувся Езекія лицем до стїни, й молився Господеві сими словами: |
| 3 | Ой Господи! спогадай же, що я щиро й неподїленим серцем ходив перед лицем твоїм і чинив те, що тобі до вподоби. Та й заплакав Езекія в голос. |
| 4 | І прийшло слово Господнє до Ісаїї таке: |
| 5 | Ійди й промов до Езекії: Так говорить Господь, Бог предка твого Давида: Почув я молитву твою, побачив сльози твої і ось я придам тобі віку ще пятнайцять років; |
| 6 | Ще ж визволю тебе й сей город із потали в царя Ассирийського, й берегти му сей город від нападу. |
| 7 | І ось що буде тобі знаком од Господа, що справдить Господь слово, яке виповів: |
| 8 | От я заверну на десять ступнїв назад тїнь сонячну, що пройшла вже на сонцевказові Ахазовому. І вернулося сонце на десять ступнїв, що пройшло по сонцевказу. |
| 9 | Молитва Езекіїна, царя Юдейського, як він нездужав, та й знов одужав од своєї недуги: |
| 10 | Я сказав був собі: в серединї лїт моїх маю оце відійти до воріт преисподньої; однято менї останок віку мого. |
| 11 | І говорив я: Не побачу вже Господа Бога (в дому його) між людьми живими; не побачу й людини зміж тих, що живуть на сїм сьвітї; |
| 12 | Домівка моя розбираєсь із місця та й забіраєсь од мене, як будка пастуша; перетяте, мов (нитка) у ткача, життє моє. Так, він відотне мене од основи; день і ніч ждав я, що ти пошлеш уже конець життю мойму. |
| 13 | Я ждав до ранку; він бо, як лев, покрушив костї мої; день і ніч думав я, що тут-тут нашлеш конець менї. |
| 14 | Наче журавель, як пискля у ластівки, пищав я, тужив як голуб, сумно глядїли в небо очі мої: Господи, я придавлений, рятуй мене! |
| 15 | Що ж казати менї, коли він так сказав і вчинив? Тихо буду переходити (в гадках) кожний рік жизнї моєї, споминати горе серця мого. |
| 16 | Господи! так усї жиють, - сим кріпиться й жиє дух мій; та ти оздоровиш мене, - подаруєш життє менї. |
| 17 | Та ось - гіркість моя вийшла менї на добро; ти бо вирвав душу мою від ями погибельної, кинув позад себе гріхи мої. |
| 18 | Бо не безодня славить тебе, не смерть вихваляє тебе, не ті, що лягли в могилї, вповають на твою правду. |
| 19 | Живий, - тілько живий прославляє тебе, як я оце тепер; за те ж буде отець переказувати дїтям вірність твою. |
| 20 | Господь - моя поміч; тим то ми будемо по всї днї життя нашого при голосї струн висьпівувати піснї в домі Господньому. |
| 21 | І звелїв Ісаїя принести смокви та обложити болячку, а він одужає. |
| 22 | І питав Езекія: Який знак, що я ходити му в дом Господнїй? |
