| 1 | Утїшайте, втїшайте мій нарід, говорить Бог наш; |
| 2 | Промовляйте до серця Ерусалимові й вістїте йому, що час боротьби його вже скінчився, що неправедність його вже надоложена, бо він прийняв аж удвоє за гріхи свої з руки Господньої. |
| 3 | (Се дасть ся чути) голос покликуючого в пустинї: Стелїть дорогу Господеві, рівняйте в степу стежки Богу нашому; |
| 4 | Всякий видол нехай заповниться, а всяка гора й горб нехай униз подадуться, всякі закрути нехай випростуються, й місця нерівні вирівняються. |
| 5 | Бо явиться слава Господня, й побачить всяке тїло (спасеннє од Бога); так бо сказали уста Господнї. |
| 6 | Голос покликує: Вісти! А я сказав: Що вістити? (Ось що:) Всяке тїло - трава, й всяка краса його - в полі цьвітка. |
| 7 | Засихає трава, вяне цьвіт, коли подує на його подих Господень: так і люде - трава. |
| 8 | Засихає трава, вяне цьвітка, слово же Бога нашого тріває по всї віки. |
| 9 | Взійди ж із веселою вістю на гору, Сионе! Кликни голосом із усієї сили, Ерусалиме, подаючи вість благую! кликни, не бійся; скажи містам Юдейським: Ось він, - Бог ваш! |
| 10 | Ось, ійде Господь у потузї, в його руцї - власть. Ось, нагорода його з ним; так, заплата його перед лицем у його. |
| 11 | Як пастирь, пасти ме він стадо своє; на руки ягняток брати ме він і носити їх на грудях у себе, а дійні водити. |
| 12 | Хто б то вичерпав пригорщею воду, хто пяддю виміряв небеса; хто змістив у міру пил земний, зважив на вазї гори, а на тарілках вагових - горби? |
| 13 | Хто збагнув дух Господень, був порадником йому і вчив його? |
| 14 | З ким він радиться, хто наводить його на розум, вказує правду, навчає його знання, або показує дорогу до мудростї? |
| 15 | В його люде - мов крапля з відра, а на вазї важять за пилинку. Мов порошинку підійме він острови. |
| 16 | Мало в його всього Ливану на дрова до жертви, мало всїх стад його на всепаленнє. |
| 17 | Всї народи перед ним - нїщо, менш пустого нїчого значать вони в його. |
| 18 | Так кому ж ви уподобите Бога й хто йому рівня? |
| 19 | Виливає мистець ідоли, золотарь золотить їх, та начіплює їм ланцюжки срібні. |
| 20 | Неспроможний же про такий принос, вибирає тверде дерево, вишукує умілця, щоб зробити боввана, що стояв би непорушно. |
| 21 | Чи то ж ви не знаєте? чи ви не чували? хиба же вам не говорено від початку? хиба ж не навчились із основ землї? |
| 22 | Се ж він є той, що над кругом земним престолує, а живущі на йому - хиба тілько, як саранча перед ним; він простер небеса, мов намітку тоненьку, й розширив їх, мов намет на житло. |
| 23 | Він князїв у нїщо обертає, й суддїв земних - у пусту марницю. |
| 24 | Ледві в землю посаджено їх, ледві їх посїяно й в землї пень їх вкорінився, - дихнув він, і ось вони зівяли й понїс їх вітер, як солому. |
| 25 | Хто ж у вас рівня менї, хто подобен? - говорить Сьвятий. |
| 26 | Позирнїть лиш у гору очима й побачте, хто се сотворив? хто військо небесне виводить по його лїчбі? А всїх їх кличе він на імя, й в великій потузї й силї своїй не дає він нї одному згубитись. |
| 27 | Як же се ти, Якове, говориш і кажеш, Ізраїлю: Дорога моя закрита перед Господом, справи мої забуті Богом моїм. |
| 28 | Чи ще ж ти не збагнув, чи сього не чував єси, що вічний Господь Бог, творець усієї вселенної, без'утомний і на силах не впадає, та й що розум його недослїдимий? |
| 29 | Він же додає сили втомленому й підкріпляє знемощілого. |
| 30 | І молодїж, буває, знеможе - ослабне, та й мужі впадають на силах, |
| 31 | Тілько хто на Бога вповає, в того сила відновлюєсь; підніме крила, як орел, побіжить і не вмучиться, пійде і не втомиться. |
