| 1 | Ось, рука Господня коротша не стала, щоб рятувати, й ухо його не вглухло, щоб чути. |
| 2 | Нї, се переступи ваші з Богом вас розлучили, й гріхи ваші лице його од вас одвернули, щоб не вислухувати. |
| 3 | Бо ваші руки опоганені кровю, палцї - беззаконством; уста ваші торочять лож, язик ваш лепече неправду. |
| 4 | Нїхто не підносить голосу за справедливістю, за правду нїхто не озветься; надїються на нїчо і говорять льжу, вагонїють злом, а роджають злодїйство; |
| 5 | Висїдають гадючі яйця, тчуть паутину; хто попоїсть яєць їх, - умре, а як роздавить, - василиск вилазить. |
| 6 | Паутиннє їх не придатне на одежу, й вони не окриються своїм виробом; дїла їх - се дїла неправедні, в руках у них здирство. |
| 7 | Ноги в них швидкі до зла, - скорі вони до проливу безвинної крові; гадки їх - гадки безбожні, пустошеннє й пагуба на дорогах їх. |
| 8 | Мирні путї їм незнані, й справедливого суду нема на стежках у них; дороги їх криві, а хто ними ходить, не мати ме миру. |
| 9 | Тим то далеко від нас суд, і правосуддє не досягає нас; дожидаєм сьвітла, а ось темрява, - ясноти, а ходим у тьмі. |
| 10 | Мацяєм, як слїпий стїну, і, наче без'окі, ходимо помацки; спотикаємся в південь, як смерком, між живими - як мертві. |
| 11 | Всї ревемо ведмедями, а то знов гудемо голубами; суду ждемо, та й немає, - пільги, та вона далеко від нас. |
| 12 | Бо переступів наших много перед тобою, і гріхи наші сьвідчать проти нас; бо ж переступи наші перед нами, й провини наші ми знаємо. |
| 13 | Спроневірились ми перед Господом і з'олгали, та й відступили від Бога нашого; говорили обмову й зраду, вагонїли й роджали з серця слова неправди. |
| 14 | Відступив від нас суд, оддалїк зісталась справедливість; бо справедливість спотикнулась на майданї, й правота не знаходить входу. |
| 15 | Зникла правда; хто ж ледарства одцурався, терпить зневагу. І побачив се Господь, і погано було се в очах його, що нема суду. |
| 16 | Бачив він, що нема й чоловіка (праведного), й дивився, що нема кому заступитись; та помогла йому рука його, й справедливість його піддержала його. |
| 17 | І вложив він на себе справедливість, неначе панцирь, і шолом спасення - на голову собі; і одїгся ризою помсти, як одежою, та окрив себе ревностю, мов би наміткою. |
| 18 | По заслузї одплатить він повною міркою супротивникам своїм - строгостю, ворогам своїм - помстою; віддасть островам їх заслуженину. |
| 19 | І злякаються імени Господнього на заходї, й величі його - на сходї сонця. Хоч би ворог, як ріка, наступив, - прожене його подих Господень. |
| 20 | І прийде Одкупитель Сионові й синам Якововим, - тим, що навернуться од безбожностї - говорить Господь. |
| 21 | А се завіт мій з ними, говорить Господь: Дух мій, що на тобі, і слова мої, що я вложив в уста тобі, не одступлять від уст твоїх і од уст потомства твого, анї од уст синів внуків твоїх від тепер і по віки, говорить Господь. |
