| 1 | Переднїйший час впокорив землю Забулонову й землю Нефталїєву; та пізнїйший звеличить приморську дорогу, за-Йорданську сторону, Галилею поганську. |
| 2 | Люд, що в темряві блукає, з'уздрить сьвітло велике; живучим в країнї тїнї смертної, сьвітло засияє. |
| 3 | Ти розмножиш народ, даси йому радощі великі; звеселиться він перед тобою, як веселяться, коли обжинки справляють, як радуються, коли здобич дїлять. |
| 4 | Бо ярмо, що його давило, й палицю, що його побивала, й тростину у гнобителя його - ти поторощиш, як за Мидияма. |
| 5 | Бо вся обув жовнїра й одежа, в війнї кровю злита, пійде на спаленнє, на жир огневі. |
| 6 | Бо хлопятко народилось нам - син даний нам; власть на раменах його, а дадуть імя йому: Дивний, Порадник, Бог кріпкий, Отець будучого віку, Князь мира. |
| 7 | Царству його й миру його не буде гряниць; на Давидовім престолї й царстві він сяде, щоб утвердити й укріпити його судом справедливим від тепер по віки. Ревнива любов Господа Саваота се вчинить. |
| 8 | Слово посилає Господь до Якова, й спевняєсь воно на Ізраїлї, |
| 9 | Щоб узнав (свою нерозвагу) ввесь народ - Ефраїм і осадники Самариї, що так згорда й надуто мовляють: |
| 10 | Опала цегла, - побудуємо з тесаного каменя, вирубано сикомору, - заступимо її кедриною. |
| 11 | І підніме Господь проти його ворогів Резинових, і узброіть неприятелїв його: |
| 12 | Сирийцїв од сходу, Филистіїв з заходу, й будуть вони Ізраїля повним ротом жерти. Та й ще гнїв його не одвернесь, і рука його все ще простягнута. |
| 13 | Та народ таки не обертаєсь до караючого його, й до Господа Саваота не прибігає. |
| 14 | І відсїче Господь у Ізраїля голову й хвоста, зітне пальму й тростину одного дня: |
| 15 | Старець і знатний се - голова; а пророк, що вчить неправди, се - хвіст. |
| 16 | Провідники сього народу поведуть його блудом, а ті, що даються їм вести - погибнуть. |
| 17 | Тим не мати ме Господь утїхи й з хлопцїв у його, та й сиріт і вдовиць його не помилує; бо вони всї зледащіли, всї вони нещирі, та й всї уста безбожностї повні. Та й ще гнїв його не одвернесь і рука його все ще простягнута. |
| 18 | Бо беззаконність огнем загорілась; пожерає тернину й бодяки колючі, та палає в гущавинах лїса, що аж стовпами дим піднімаєсь. |
| 19 | Лютість Господа Саваота спалить землю, і народ станеться жиром огня; чоловік не пощадить і брата свого. |
| 20 | Різати муть управо, та й будуть голодні; будуть їсти на лїво, та й не будуть ситі; кожен їсти ме тїло, руки в себе: |
| 21 | Манассій - Ефраїма, Ефраїм же Манассію, а оба разом - Юду. |
| 22 | Та й тодї ще гнїв його не одвернесь, і рука його все ще простягнута. |
