| 1 | Слово, що надійшло до Еремії від Господа: |
| 2 | Устань та йди в домівку до ганчаря; там я дам тобі почути слово моє. |
| 3 | І пійшов я в домівку до ганчаря, і застав його за ганчарською роботою на кружалї. |
| 4 | І зопсувалась посудина, що саме лїпив її з глини, в руцї в його; й зробив він знов із неї другу посудину, як сам схотїв. |
| 5 | І надійшло до мене слово Господнє таке: |
| 6 | Чи не можу ж я вчинити з вами, доме Ізраїля, так, як сей ганчарь? сказав Господь. Ось, чим глина в руцї в ганчаря, тим і ви в мене в руцї, доме Ізрайлїв. |
| 7 | Часом погрожу я якому народові або царству, що викореню його, сокрушу, погублю; |
| 8 | Як же обернеться той народ, що я погрожував йому, та покине ледарство своє, то я одкладаю те лихо, яке задумав йому заподїяти. |
| 9 | Часом же проречу якому народові чи царству підняти його вгору й утвердити; |
| 10 | Він же стане коїти зло перед очима в мене й не слухати заповіту мого, - от я й відміню те добро, яким хотїв надїлити його. |
| 11 | Оце ж скажи мужам Юдиним і осадникам Ерусалимським: Так говорить Господь: Ось, я приготовив і задумав проти вас лихо; навертайтесь же кожний од злої дороги вашої і простуйте путї ваші й поступки ваші. |
| 12 | Вони ж кажуть: Не надїйся; ми ходити мем своїм робом і будемо ходити упрямо за нашим ледачим серцем. |
| 13 | Тим же то ось як говорить Господь: Поспитайте між народами, чи хто чував коли таке? (давна) дїва Ізрайлева вчинила страшенне дїло. |
| 14 | Чи покидає снїг високу скелю Ливанську? чи зсякають із других місць текучі холодні води? |
| 15 | Мої ж люде покинули мене; кадять марнотам, спотикнулись на дорогах своїх, покинули давнезні дороги, щоб блукати стежками по бездоріжжях, - |
| 16 | Щоби зробити свою землю пострахом, повсячасним сьміховищем, так що хто переходити ме нею, здивується й похитає головою своєю. |
| 17 | Наче восточнім вітром розвію людей сих перед ворогом; плечима, не лицем обернусь до них при лихій годинї. |
| 18 | А вони сказали: "Нумо, вчинїмо змовини проти Еремії; бо й без него не щезне закон у сьвященника й порада в мудрого й слово в пророка; нумо лишень, побиймо його язиком; не будемо прислуховатись словам його." |
| 19 | Зглянься, Господи, на мене та почуй речі моїх противників! |
| 20 | Чи годиться ж віддячувати злом за добро? а вони менї яму копають. Спогадай, що я все стояв перед тобою, благаючи добра їм, аби гнїв твій од них одвернути. |
| 21 | Оце ж ти певно оддаси синів їх на голоднечу й самих їх подаси на поталу мечу, - щоб їх жени були бездїтницями та вдовицями, щоб чоловіки померли мором, а молодики полягли в бою від меча. |
| 22 | Із домівок їх буде чути крик, бо ти несподївано приведеш ватаги на них; за те що вони копають яму, щоб мене піймати, і розставляють потай сїтї на мої ноги. |
| 23 | Ти ж, Господи, знаєш усї їх задуми проти мене; не прости ж неправедностї їх, і гріхи їх не змивай перед лицем твоїм; нехай вони поваляться перед тобою; вчини з ними по правдї в часї гнїву твого. |
