| 1 | Так говорить Господь: Ійди в палату царя Юдейського та й промов там оце слово, |
| 2 | І проречи: Слухай слово Господнє, царю Юдейський, що седиш на престолї Давидовому, - ти й твої слуги й народ твій, всї, що ввіходите через цї двері! |
| 3 | Так говорить Господь: Чинїте суд і справедливість, і рятуйте притїснених із потали в тїснителїв; не чинїте кривди чужинцеві, безбатченкові й удовицї, та не проливайте безвинньої крові на сьому займищі. |
| 4 | Бо тілько тодї, як певнити мете се слово, будуть ввіходити дверьми в сї палати царі, що на місцї Давидовому седять на його престолї, та їздять на колесницях і конях - самі й слуги їх і люд їх. |
| 5 | Коли ж не слухати мете слова сього, так я кленуся вам самим собою, говорить Господь, що ся палата зробиться пусткою. |
| 6 | Так бо говорить Господь до дому царя Юдейського: Ти в мене Галаад, голова Ливану; та я зроблю з тебе пустиню, так, як міста безлюдні, |
| 7 | І нашлю на тебе опустошників, - кожного з його зброєю, - і повирубують найпоказнїйші кедри твої та й повкидають ув огонь. |
| 8 | І многі народи проходити муть через се місто й говорити один до одного: Чом то Господь вчинив таке з сим великим містом? |
| 9 | І будуть їм відказувати: Бо вони покинули завіт Господа, Бога свого, й покланялись иншим богам і служили їм. |
| 10 | Не плачте по мертвому й не побивайтесь по йому; нї, плачте по тому, що відходить у полонь; бо вже не вернеться й не побачить уже рідної країни своєї. |
| 11 | Так бо говорить Господь про Саллума Йосієнка, царя Юдейського, що царював намість отця свого, Йосії, що відходить у полонь, бо він уже не вернеться сюди, |
| 12 | А вмре на тому місцї, куди взято його в неволю, і землї сієї не побачить нїколи. |
| 13 | Горе тому, хто будує будинок свій несправедливостю, а сьвітлицї свої - беззаконством, хто зневолює ближнього свого працювати даремно, й плату його задержує, |
| 14 | Хто говорить: Збудую собі просторний будинок і широкі сьвітлицї; хто собі прорубує вікна великі, виложує кедриною й малює червоно! |
| 15 | Чи то ж гадаєш бути через те царем, що обложив себе кедриною? Батько твій їв і пив так само, та творив суд і справедливість, от і було йому добре. |
| 16 | Він розсуджував справу бідного й убогого, от і було йому добре. Хиба се не значить, знати мене? говорить Господь. |
| 17 | Твої ж очі й твоє серце тілько й дбають, що про наживу та пролив безвинної крові, а до того про утиск і насильство. |
| 18 | Тим же то так говорить Господь про Йоакима Йосієнка, царя Юдейського: Не будуть по йому голосити: Ой горе братові! ой горе сестричцї! Не голосити муть: Ой володарю! Ой ти, величносте! |
| 19 | Як осла ховають, так його поховають: витягнуть і викинуть його за ворота Ерусалимські. |
| 20 | Вийди, Ерусалиме на Ливан-гору, та й клич, і на Базанї здійми твій голос та й кричи з Аваримських гір; бо на порох потерті всї влюблені твої. |
| 21 | Говорив я тобі, як ти ще в добрі проживав; ти ж відказував: не буду слухати. Така була вдача твоя з молодощів твоїх, що ти не слухав голосу мого. |
| 22 | Усїх пастирів твоїх порозносить хуртовина, а приятелї твої пійдуть у неволю, й тодї ти засоромишся і окриєшся стидом за все ледарство твоє. |
| 23 | Ой ти, що живеш (мов би) на Ливанї, та (неначе) гнїздишся на кедрах! як же ти стогнати меш, коли настануть муки твої, мов болї у породїлї! |
| 24 | Так певно, як живу я, говорить Господь, - коли б Ехонїя Йоакименко, царь Юдейський, був перстенем на моїй правицї, то я й тодї б зірвав тебе, |
| 25 | І подам тебе на поталу настаючим на життє твоє й в руки тим, що ти їх боїшся, - на поталу Навуходонозорові, цареві Вавилонському, й на поталу Халдеям. |
| 26 | І викину тебе вкупі з матїррю твоєю, що породила тебе, в чужу землю, де ви не родились, - там ви й помрете; |
| 27 | У землю ж, куди бажати ме душа їх вернутись, туди вони не вернуться. |
| 28 | Невже ж той чоловік, той Ехонїя, таке марне, нужденне сотворіннє? або він - така нїнащо непригожа посудина? За що ж його й родину його викинено в землю, що її не знали. |
| 29 | Ой земле, земле, земле! слухай слово Господнє. |
| 30 | Так говорить Господь: Запишіть сього чоловіка, як бездїтнього, як чоловіка нещасного через увесь вік його, бо нїхто з його роду не буде седїти на Давидовому престолї й в Юдеї царювати. |
