| 1 | Горе пастирям, що занапащують і розгонять вівцї отари моєї, говорить Господь. |
| 2 | Тим же то так говорить Господь, Бог Ізрайлїв, до пастирів, що пасуть нарід мій: Порозганяли ви й порозпуджували вівцї мої й не наглядали за ними. Оце ж я скараю вас за ледачі ваші вчинки, говорить Господь. |
| 3 | І позбіраю останок отари моєї з усїх земель, куди повиганяв їх, та заверну їх на їх пасовища, і будуть там плодитись й намножуватись. |
| 4 | І поставлю над ними пастирів, що їх пасти муть, і вже не будуть лякатись та пудитись і нї одна з них не загубиться, - говорить Господь. |
| 5 | Ось, надходить час, говорить Господь, і збуджу Давидові праведного пагонця, що володїти ме, як царь, і мудрим робом ходити ме й чинити ме суд і справедливість на землї. |
| 6 | За днїв його спасеться Юда, й жити ме безпеч Ізраїль, і ось імя його, яким його звати муть: Бог - оправданнє наше. |
| 7 | І ось, надходить час, говорить Господь, що не казати муть більш: Так певно, як жив Господь, що вивів синів Ізрайлевих із Египту, а казати муть: |
| 8 | Так певно, як жив Господь, що вивів і привів рід дому Ізрайлевого з півночньої землї й з усїх земель, куди їх був вигнав, і будуть жити в рідній країнї. |
| 9 | Що до пророків: Роздирається серце моє в менї; тремтять усї костї мої; я - мов пяний, мов чоловік, що його подолїло вино, а се через Господа й задля сьвятих слів його. |
| 10 | Земля бо повна перелюбників; земля плаче від прокляття; посохли степові пасовища; а задуми їх ледачі, й сила їх - у кривдї. |
| 11 | Бо й пророк і сьвященник лицемірні, ба й у домі мойму найшов я їх ледарство, говорить Господь. |
| 12 | Тим же то дорога їх буде їм, наче ожеледа в темряві: торкнись їх, а вони попадають; пошлю бо лихолїттє на їх, час кари їх, - говорить Господь. |
| 13 | В пророків Самарийських бачив я безум: пророкували вони в імя Баалове, й звели з ума люд мій, Ізраїля. |
| 14 | У пророків же Ерусалимських бачу я страшні речі: жиють вони перелюбно, блукають в неправдї, і піддержують руки лиходїям, щоб нїхто не вертався з безбожностї своєї. Вони менї такі, як Содома, а осадники його - як Гоморра. |
| 15 | Тим же то говорить так Господь про ті пророки: Ось, я нагодую їх полином, а напою їх водою з жовчю, бо від пророків Ерусалимських розлилась безбожність по всїй країнї. |
| 16 | Ще так говорить Господь сил небесних: Не прислухуйтесь словам тих пророків, що вам пророкують: вони зраджують вас, оповідають мрії серця свого, а не з уст Господнїх. |
| 17 | Раз-у-раз говорять вони моїм зневажникам: Господь сказав: мир буде вам. А всякому, хто ходить в упрямостї свого серця, провадять: Нїяке лихо не прийде на вас. |
| 18 | А хто ж стояв у радї Господнїй? Хто бачив його й чував слова його? Хто прислухавсь до його слова і дослухався? |
| 19 | Се надходить хуртовина гнїву Господнього, буря грізна, і вдарить на голову безбожних. |
| 20 | І не відвернеться гнїв Господень, покіль не довершить він і не спевнить задумів серця свого; свого часу буде вам се розумно й ясно. |
| 21 | Не посилав я тих пророків, а самі вони побігли; я не говорив їм, а вони пророкували. |
| 22 | Коли б вони стояли в моїй радї, та й ясували б людові мойму мої слова й з'упиняли б їх од ледачої дороги їх і від ледачих учинків їх. |
| 23 | Чи то ж я тілько зблизька Бог, говорить Господь, а не Бог і надалеки? |
| 24 | Хиба ж сховається людина в потайне місце, де б я її не бачив? говорить Господь. Чи ж не сповнюю я небо й землю? говорить Господь. |
| 25 | Я чув, що говорять пророки, та як вони в моє імя неправду пророкують. Вони говорять: Я бачив сон, я бачив сон! |
| 26 | Чи довго ж воно ще так буде в серцї пророків, тих що пророкують лож, що пророкують оману свого серця? |
| 27 | Невже ж у них на умі, своїми снами довести мій нарід до того, щоб забув моє імя, так як отцї їх позабували моє імя задля Баала? |
| 28 | Пророк, що бачив сон, нехай же й оповідає його за сон, а в котрого моє слово, той нехай і переказує моє слово вірно. Хиба ж полова й чисте зерно все одно? говорить Господь. |
| 29 | Хиба ж моє слово не похоже на огонь, - говорить Господь, - і не поможе молот, що розбиває скелю? |
| 30 | Тим же то встану я на пророки, - говорить Господь, - що один ув одного крадуть слово моє. |
| 31 | Ось, я - на пророки, говорить Господь, що крутять своїм язиком, а говорять: Він сказав. |
| 32 | Я на пророки ложних снів, говорить Господь, що росказують їх, і зводять з ума люд мій своїми бріхнями й оманою, - на тих, що я не посилав їх і не давав їм наказу, й що з їх нема нїякого хісна народові сьому, говорить Господь. |
| 33 | Коли ж оце спитає тебе сей нарід або пророк або сьвященник: Який тягар від Господа? то скажи їм: Ви той тягарь, і я скину вас додолу, говорить Господь. |
| 34 | Коли ж пророк або сьвященник або хто з народу скаже: Вагота від Господа, то я скараю того чоловіка з домом його. |
| 35 | Ось як маєте одно одному й брат братові казати: "Що відказав Господь?" або: "Що говорить Господь?" |
| 36 | А того слова "вагота Господня" не споминайте нїколи; бо тягарем буде такому чоловікові слово його, бо се ви перекручуєте слова живого Бога, Господа сил небесних, Бога вашого. |
| 37 | Так треба говорити пророкові: Що відказав тобі Господь? або: Що говорив Господь? |
| 38 | Коли ж ви ще мовляти мете "вагота від Господа", так ось як Господь говорить: Що ви мовляєте се слово вагота від Господа, хоч я послав сказати вам: не говоріть вагота від Господа, - |
| 39 | То ось я покидаю вас, як ваготу, й покину вас, а місто се, що надїлив вам і отцям вашим, відкину від лиця мого, |
| 40 | І положу на вас вічну наругу й повсячасний, незабутний сором. |
