| 1 | Я чоловік, що зазнав горя від палицї гнїву його; |
| 2 | Він повів мене й увів у пітьму, а не в сьвітло. |
| 3 | Так, він обернувся проти мене, і день у день простягає на мене руку свою; |
| 4 | Поморщив тїло моє й кожу мою, та потер костї мої; |
| 5 | Обгородив мене (нещастєм), обложив горем і нуждою; |
| 6 | Він посадив мене в темне місце, як тих, що давно померли; |
| 7 | Наче муром, обвів мене, щоб я не вийшов, закував у тяжкі кайдани; |
| 8 | Як я прошу, як благаю, він одпихає молитву твою; |
| 9 | Дороги мої він каміннєм закидав, попсував стежки мої. |
| 10 | Став проти мене, наче ведмедем у засїдцї, - левом у сховищу; |
| 11 | Поперевертав дороги мої, розірвав мене, й у нїщо обернув; |
| 12 | Напяв лука свого й поставив мене за мету стрілам своїм; |
| 13 | Послав у нирки мої стріли з сагайдака свого. |
| 14 | Я стався сьміховищем усьому народові мому, повсякдневною присьпівкою їх. |
| 15 | До переситу нагодовав мене гіркотою, напоїв полином; |
| 16 | Покрушив каміннєм зуби мої, покрив мене попелом. |
| 17 | Покинув супокій душу мою; я вже й забув про днї добрі, |
| 18 | І сказав я собі: погасла сила моя й надїя моя на Господа. |
| 19 | О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч! |
| 20 | Глибоко вбилось усе те в память мою й душа моя в менї заниває. |
| 21 | Та я так відповідаю серцю мойму, та й тому вповаю: |
| 22 | Ізза милосердя Господнього ми не вигинули, бо милосердє його не вичерпується. |
| 23 | Що ранок воно одновляється, велика бо вірність твоя! |
| 24 | Господь пай мій, говорить собі душа моя, то ж і буду я вповати на него. |
| 25 | Благий Господь до тих, хто надїється на його, - до душі, що його шукає. |
| 26 | Добре тому, хто без нарікання дожидає рятунку від Господа. |
| 27 | Благо людинї, що змалку несе ярмо (закону Господнього); |
| 28 | (що) Седить на самотї й мовчить, бо він (Бог) наложив се ярмо на його; |
| 29 | А він нахиляє уста свої в порох, та й думає: може бути, ще є надїя; |
| 30 | Хто надставляє бючому свою щоку й приймає, хоч би й до переситу зневагу; |
| 31 | Бо не на віки Господь покидає; |
| 32 | Та хоч і пішле злиднї, то й помилує по великій добротї своїй; |
| 33 | Не по свойму бо серцї карає він і посиляє смуток на дїтей людських, |
| 34 | А тодї, як вони під ноги беруть безсильних на землї, |
| 35 | Як несправедливо судять ближнього перед очима Всевишнього, |
| 36 | Як притискають другого в його дїлах; бо хиба ж Господь сього не бачить? |
| 37 | Хто ж бо сьміє сказати: І таке часом дїється, що Господь не повелїває! |
| 38 | Хиба ж не з уст (не з приказу) Всевишнього виходить нужда й щастє? |
| 39 | Чом же нарікає живуща людина? Нехай би нарікала на свої гріхи. |
| 40 | Розпитуймо й розвідуймо наші дороги та й обернїмось до Господа; |
| 41 | Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо): |
| 42 | Ми одпали, ми непокірливі, тим то й не пощадив єси нас; |
| 43 | Ти оболїк себе гнївом і гнав та побивав нас без ощадку; |
| 44 | Ти закрив себе хмарою (гріхів наших), щоб не доходила до тебе молитва наша; |
| 45 | Соромом і гидотою зробив нас єси серед народів. |
| 46 | Отворили на нас роти свої всї вороги наші. |
| 47 | Страх і яма, опустошеннє й погибель - се наша доля. |
| 48 | Потоки вод проливає око моє над погибелю дочки народу мого. |
| 49 | Без упину виливає сльози око моє, та нема пільги, |
| 50 | Покіль із неба Господь не спогляне та не побачить. |
| 51 | Око моє наповнює смутком душу мою, споглядаючи на всї дочки міста мого. |
| 52 | Всякими способами намагались зловити мене, мов ту пташину, вороги мої, без усякої причини; |
| 53 | Вкинули мене живцем у яму й прикидали каміннєм. |
| 54 | Води знялися аж до голови в мене, я сказав собі: Пропав я! |
| 55 | І призивав я імя твоє, Господи, з ями глубокої: |
| 56 | Почуй голос мій; не затулюй уха твого від мого зітхання, від благання мого! |
| 57 | Так, ти зближувався, як я молився до тебе, й казав менї: Не бійся! |
| 58 | Ти боронив, Господи, мою справу; вибавляв життє моє. |
| 59 | Ти, Господи, й тепер бачиш кривду мою; розсуди ж справу мою! |
| 60 | Ти бачиш ненависть і те, що вони проти мене замишляють. |
| 61 | Ти чуєш, Господи, їх наругу, - всї їх підходи під мене, |
| 62 | (чуєш) Бесїди противників мо- їх і безнастанні хитрощі їх проти мене. |
| 63 | Глянь, чи вони седять, чи встають, - про мене в них все - глумлива пісня. |
| 64 | О, ти певно відплатиш їм, Господи, по учинкам рук їх; |
| 65 | Заслїпиш їх серця і проклін твій упаде на них; |
| 66 | Гонити меш їх, Господи, гнївом, і викорениш їх ізпід неба! |
