| 1 | С погадай же, Господи, що з нами сталось; зглянься, подивися на пониженнє наше! |
| 2 | Наше наслїддє досталось невірам, доми наші - чужим чуженицям; |
| 3 | Ми сироти - безбатьченки; матері наші - вдовицї. |
| 4 | Власну воду ми пємо за гроші, дрова наші здобуваєм за плату. |
| 5 | Нас поганяють, бючи в потилицю, а в роботї нема нам відпочинку. |
| 6 | І до Египту ми й до Ассура руку по хлїба шматок простягаєм. |
| 7 | Наші батьки провинили, та їх нема вже, ми ж двигаємо кару за їх беззаконства. |
| 8 | Раби вередують над нами, та й нїкому вирвати з рук їх. |
| 9 | В небезпецї перед мечем ми хлїб наш по степу здобуваєм. |
| 10 | Скіра на нас, наче в печі, счорнїла від пекучої голоднечі. |
| 11 | Наших жінок безчестять у Сионї, дївчат - в городах Юдейських. |
| 12 | Князї повішані їх руками, лиця старшин у зневазї. |
| 13 | Молодики наші жорнами мелють, недолїтки падуть під ношами дров. |
| 14 | Старцї вже в воротях не засїдають, паробки не сьпівають. |
| 15 | Радощів серце вже наше не знає, наші танцї в жалощі змінились. |
| 16 | Із голови в нас вінки поспадали, горе нам, що ми провинили! |
| 17 | От чому серце в нас ниє, от чого в нас ув очах потемнїло! |
| 18 | Ой попустїли вершини Сионські, хиба шакалі ходять по них. |
| 19 | Господи! ти пробуваєш во віки; твій престол стоїть з роду до роду. |
| 20 | Чом же ти позабув нас, чом покинув нас на так довгий час? |
| 21 | О, приверни нас до себе, Господи, а ми привернемось; понови днї наші, як се зпершу було! |
| 22 | Чи то ж се зовсїм ти нас відцурався, прогнївився на нас без міри? |
