| 1 | І ще першого року Валтасарового, царя Вавилонського, мав Даниїл сон і пророчі видива голови своєї на ліжку свойму. Тодї він записав той сон і виложив суть речі. |
| 2 | Почавши річ, сказав Даниїл: Бачив я в нічньому видиві мойму, аж ось, чотирі вітри під небом змагались один проти одного на великому морі, |
| 3 | І чотирі здорові зьвірі вийшли з моря, несхожі один на одного. |
| 4 | Перший - нїби лев, але в нього крила орлячі; я дивився, доки в нього не вирвано крила, й підведено його з землї і став він на ноги, як людина, й дано йому людське серце. |
| 5 | А ось, ще зьвір, другий, схожий на ведмедя, стояв по один бік, а три куснї в ротї в нього, між його зубами; йому так сказано: Встань, їж мяса багато! |
| 6 | Потім бачив я: от-іще зьвір, нїби пард; на плечах у нього четверо птичих крил, і чотирі голови було в сього зьвіря, й дана йому власть. |
| 7 | Після сього бачив я в тих ночніх видивах, аж ось - зьвір четвертий, препоганий і страшний, а вельми дужий; в нього - здорові залїзні зуби; він пожерає й торощить, а останки топче ногами; він не був похожий на всї переднїйші зьвірі й мав десять рогів. |
| 8 | Я дивився на сї роги, аж ось - виступив між ними ще невеликий ріг, і три переднїйші роги були з коренем вирвані перед ним, та й ось, у сього рога були очі, нїби людські очі, й уста, що говорили згорда. |
| 9 | А після всього бачив я, що поставлено престоли, й засїв Стародавний; убраннє на ньому було біле, неначе снїг, а волоссє на голові в нього - як чиста вовна; престол його - як полумє огняне, колеса ж престолу, як палаючий огонь. |
| 10 | Огняна ріка виходила й проходила попри нього; тисячі тисяч служили йому й силенна безлїч стояла перед ним; суддї засїли, й розгорнулись книги. |
| 11 | І бачив я, що за висказані гордовиті слова, які говорив ріг, зьвір був убитий перед моїми очима, а тїло його посїчено і вкинено на спаленнє ув огонь. |
| 12 | Та й в других зьвірів віднято їх власть, і призначено час і реченець, доки мав тревати їх вік. |
| 13 | І бачив я в ночнїх видивах, аж се з небесними хмарами йшов нїби Син чоловічий, дійшов до Стародавного й приведено його до нього. |
| 14 | І дано йому власть, славу й царство, щоб усї народи, племена й язики йому служили; власть його - власть віковічна, що нїколи не минеться, і царство його не повалиться. |
| 15 | Задрожав дух мій в менї, Даниїлові, в мойму тїлї, й видива голови моєї перелякали мене. |
| 16 | Я приступив до одного зпоміж тих, що стояли, й спитав його про справдїшне значіннє того всього, а він почав говорити зо мною і сказав менї, що воно значиться: |
| 17 | Сї здорові зьвірі, що їх чотирі, - се чотирі царі, що настануть на землї. |
| 18 | Потім обіймуть царство сьвяті Всевишнього й володїти муть царством по вік і по віки вічні. |
| 19 | Тодї забажав я докладної відомостї про четвертого зьвіря, що був инакший, нїж усї другі, та дуже страшний, з залїзними зубами й мідяними пазурями, що пожерав і торощив, а останки топтав ногами, |
| 20 | Та про десять рогів, що були в нього на голові, й про другого, що був виріс, а перед котрим випали тоті три, - про той самий ріг, що в нього були очі й уста, говоривші гордовито, й що видавався більшим від инчих. |
| 21 | Я бачив, як той ріг змагався з сьвятими й подужував їх, |
| 22 | Доки не прийшов був Стародавний, та не передано суду сьвятим Всевишнього й не настав час, щоб царство переняли сьвяті. |
| 23 | Про се сказав він: Зьвір четвертий - се настане четверте царство на землї, відмінне від усїх царств; воно буде пожерати всю землю й торощити її та топтати. |
| 24 | А десять рогів значять, що з сього царства повстане десять царів, а після них повстане инчий, дужший за переднїйших, і понизить трьох царів, |
| 25 | І буде дорікати Всевишньому й гнобити сьвятих Всевишнього; йому буде навіть видїтись, що зможе знести в них час і закон, і будуть віддані вони в його руки до часу, до часів і половини часу. |
| 26 | Потім засядуть суддї і віднімуть у нього власть занапащувати та вигублювати до нащаду, |
| 27 | А царство й власть і величність царська по всьому піднебесї дана буде народові сьвятих Всевишнього, що його царство - царство вічне, й усї володарі будуть служити й коритись йому. |
| 28 | Тут кінець словам. Мене, Даниїла, дуже порушили отті гадки мої, й змінилось на менї лице моє, та слово й усе схоронив я в серцї мойму. |
