| 1 | В злиднях своїх будуть вони з досьвітку шукати мене й говорити: Ой вернїмось до Господа, він бо вдарив, та він і загоїть, він поранив, і сам рани перевяже. |
| 2 | У два днї нас оживить, третього дня - на ноги поставить, і жити будемо перед лицем у нього. |
| 3 | Ми спізнаємо його; будемо намагатись (що-раз лучше) пізнавати Господа; він же явиться ранньою зорею, і прийде до нас, мов той пізний дощ, що скроплює землю. |
| 4 | Та що ж я вчиню тобі, Ефраїме? що вчиню тобі, Юдо? Та ж чеснота ваша, мов та мрака порання, мов роса, що скоро зникає! |
| 5 | Тим то я побивав їх через пророків, картав їх словами з уст моїх, і мій суд виднїв, наче сьвітло. |
| 6 | Я бо милостї хочу, не жертви, а знаннє Бога любійше менї над всепалення. |
| 7 | А вони, так само, як Адам, поламали вмову зо мною і зрадили мене. |
| 8 | Галаад - стався містом безбожників, обризьканим кровю. |
| 9 | Як в степу розбишаки чигають на людей, так ватага сьвященників вбиває подорожних і творить гидоти. |
| 10 | Ув Ізраїля я виджу страшні речі, там блудництво в Ефраїма, тут опоганивсь Ізраїль. |
| 11 | І тобі, Юдо, назначене жниво, як я одкличу полонь народу мого. |
