| 1 | Слово Господнє до Йоіла Ватуіленка. |
| 2 | Чуйте се, люде старезні, та й ви осадники сієї землї. Чи бувало коли таке за вас або за днїв батьків ваших? |
| 3 | Перекажіте се дїтям вашим; а дїти ваші нехай перекажуть своїм дїтям, а сих дїти - дальшому родові: |
| 4 | Що полишила гусїниця, їла сарана; що полишила сарана, точили черви, що ж од червів зоставалось, жуки те доїли. |
| 5 | Прокиньтесь, пяницї, й плачте-голосїте, ви всї, що любите вино попивати, затужіть по виноградньому сокові, бо його однято од уст у вас! |
| 6 | Бо наступив на мою землю народ дужий, що його й не злїчиш. Зуби в його - левині, челюстї в його, як у левицї. |
| 7 | Мій виноградник він спустошив, фиґовину обломив, облупив її з кори й відкинув, - тільки галузки її білїють. |
| 8 | О! голоси, як молодиця, приперезана веретищем, по мужові молодощів своїх! |
| 9 | Перестали приноси хлїбні та ливні жертви в дому Господньому; плачуть сьвященники, служителї Господнї. |
| 10 | Поле облогом лежить, землиця сумує; витоптано збіжжє, сок виноградний висох та й оливина повяла. |
| 11 | Румянїтесь із заводу, ви, хлїбороби; ридайте, виноградарі; плачте по пшеницї й ячменї - пропали жнива в полї. |
| 12 | Зсохла лоза виноградня, фиґовина повяла; гранатнє дерево, пальма та яблонь - всї дерева в полї повсихали; тим то й в синів людських всї радощі зникли. |
| 13 | Попідперізуйтеся веретищами й плачте, сьвященники! ридайте, слуги олтаря! ійдїть, в волосяницях ночуйте, слуги Бога мого! не стало нї хлїба, нї ливних жертов в дому Бога вашого. |
| 14 | Визначіте піст, оповістїть сходини громадські, скличте старшину й усїх осадників землї в дом Господа, Бога вашого, й благайте Господа. |
| 15 | О, що за день! а близько він, сей день Господень; мов хуртовина, прийде він од Всемогучого, й усе спустошить. |
| 16 | Чи ж не зникає вже перед нашими очима пожива з дому Бога нашого, а з нею радощі й веселощі? |
| 17 | Зерно зітлїло під скибами своїми, спорожнїли засїки, повалено стодоли, бо не стало збіжжя. |
| 18 | О, як реве скотина, сумує стадо худоби, що нема їм паші, та й отари валяться з ніг. |
| 19 | До тебе, Господи, кличу: ось огонь попалив травні пасовища по степу, поломє посмалило всї дерева в полї. |
| 20 | Ба вже й зьвіррє полеве покликає до тебе, бо повисихали води в потоках, а огонь випалив у степу всю зелень. |
