| 1 | І рече Господь Мойсейові: |
| 2 | Промов до дїтей Ізрайлевих і скажи їм: Коли хто небудь робить обітницю, то по цїнуванню твому нехай будуть посьвячені душі Господеві. |
| 3 | Цїнуваннє ж твоє нехай буде: Чоловіка од двайцятьох років і до шістьдесятьох цїна його пятьдесять секлів срібла, по секлям сьвятинї. |
| 4 | А як жінка, то буде цїна твоя трийцять секлів; |
| 5 | А як од пяти років до двайцяти років, так цїна твоя для музького полу буде двайцять секлів, а для женського у трийцять секлів; |
| 6 | А як од одного місяця до пятьох років, так цїна твоя буде для хлопчика пять секлів, а цїна твоя для дївчатка три секлів срібла; |
| 7 | А як же кому шістьдесять років або він старший, так цїна твоя, коли се чоловік, пятнайцять секлів, а як жінка, десять секлів. |
| 8 | Коли ж той, що робить обітницю, не спроможеться дати по твому цїнуванню, так поставити його перед сьвященником, і цїнувати ме його сьвященник; по мірі того, що може дати той, хто робить обітницю, нехай цїнує його сьвященник. |
| 9 | А коли се скотина, з тих, що приносять в жертву Господеві, так усяке, що буде дане Господеві, сьвятим стане. |
| 10 | Нехай не переміняє її і не міняє ситу на захарчовану, чи захарчовану на ситу; а коли ж таки замінить скотину за скотину, так і ся й та стануть сьвятими. |
| 11 | А коли буде яка нечиста скотина, що не приносять в жертву Господеві, так нехай поставить скотину перед сьвященником, |
| 12 | Та й оцїнить сьвященник, чи годиться вона, чи не годиться. |
| 13 | Як оцїнить її сьвященник, так і мусить бути. Коли ж би хто схотїв викупити її, так нехай додасть пятину до цїни твоєї. |
| 14 | І коли хто присьвятить дім свій, як сьвятиню Господеві, оцїнить його сьвященник, чи годиться, чи нї. |
| 15 | Як сьвященник оцїнить, так воно й мусить бути. Коли ж той, хто присьвятив, та схоче викупити дім свій, так мусить додати ще пятину гроша по цїнуванню твому, і буде його. |
| 16 | А коли частину поля свого присьвячує хто Господеві, так оцїниш по мірі висїву його. За один гомер висїву ячменю цїна пятьдесять секлів срібла. |
| 17 | Коли від ювілейного року присьвятить поле своє, зостанеться воно по цїнуванню твому. |
| 18 | А коли по ювілейному роцї присьвятить поле своє, так сьвященник полїчить йому гроші, по мірі лїт, що остались до ювілейного року, і се буде убавлено від цїни твоєї. |
| 19 | Коли ж той, хто присьвятив, та схоче викупити поле, так наддати мусить пятину срібла по цїнуванню твому, і останеться воно за ним. |
| 20 | А коли не викупить поля, або продасть поле другому чоловікові, так неможна буде знов викупити його; |
| 21 | І буде поле, як вийде вільне в ювілейному роцї, сьвяте Господеві, як поле присьвячене; буде воно сьвященникові як власність його. |
| 22 | А коли присьвятить Господеві поле куплене, що не належить до власного поля його, |
| 23 | Так нехай полїчить йому сьвященник, скільки по цїнуванню його виходить до ювілейного року; і віддасть він цїнуваннє твоє того дня, яко сьвяте Господнє. |
| 24 | В ювілейному роцї вернеться поле знов до того, в кого він купив його, до того, чия земля властиво була. |
| 25 | А всяка цїна твоя буде секлями сьвятинї; двайцять гер на одну секлю. |
| 26 | Тільки первака від скотини, що вже як первородний належиться Господеві, не присьвячувати ме нїхто. |
| 27 | Коли ж скотина нечиста, так мусить викупити її по цїнуванню твому, наддавши до неї пятину; як же не викупить, так продасться вона по цїнуванню твому. |
| 28 | Тільки все обречене, що хто присьвятив Господеві, усе, що його, чи людина, чи скотина, чи поле його власностї, неможна продавати нї викуплювати; все що обречене, пресьвяте Господеві. |
| 29 | Усе присьвячене, що буде присьвячене від людей, не можна викупити; заколене мусить бути. |
| 30 | І всяка десятина на землї, від насїння землї, від плодів з дерева, буде Господеві; сьвяте Господеві. |
| 31 | Коли ж хто схоче викупити яку десятину свою, так пятину її мусить ще додати до неї. |
| 32 | А всяка десятина з буйної і дрібної скотини, з усього, що проходить під палицею пастуха, десята скотина буде сьвятим Господеві; |
| 33 | Нехай не розбирають, чи годиться чи не годиться, і нехай не переміняють її; коли ж таки перемінять, так і вона сама й та, що нею замінено, стане сьвятим Господеві; не можна її викупити. |
| 34 | Се заповідї, що заповідав їх Господь Мойсейові про синів Ізрайлевих на Синай горі. |
