| 1 | І надійшло слово Господнє до Йони Аматієнка, таке: |
| 2 | Устань, подайсь у Ниневію, в город великий, і проповідуй проти його, бо ледарства його дойшли до мене. |
| 3 | Йона ж устав, щоб утїкати від Господа в Тарсис, і, дойшовши до Яфи, знайшов корабель, що йшов у Тарсис, заплатив гроші за переправу, й вступив на нього, щоб на ньому одплисти в Тарсис перед лицем Господнїм. |
| 4 | Господь же послав на море велику бурю, і постала на морі лиха хуртовина, так що караблеві приходилось розбитись. |
| 5 | І полякались моряки, й почали взивати кожен до свого бога. І викидали в море склад із корабля, щоб його полегчити; Йона ж зійшов у середину на дно, лїг та й заснув твердим сном. |
| 6 | І прийшов до його керманич корабельний та й каже: Як тобі спати? вставай, покликни до твого Бога; може сей Бог зглянеться на нас, і ми не погинемо. |
| 7 | І говорили вони один одному: Ось, киньмо лишень жереб, щоб довідатись, за чию провину сталась нам ся пригода. Як же кинули вони жереб, упав він на Йону. |
| 8 | І кажуть вони йому: Скажи же нам, за яку провину сталась нам ся пригода? Яке твоє дїло й звідки ти йдеш? де твій край, і з якого ти народу? |
| 9 | І відказав їм: Я Єврей і почитаю Господа, Бога небесного, що сотворив море й увесь суходіл. |
| 10 | І полякались вельми люде й сказали йому: Що се ти зробив? бо довідались, що він утїкав од Господа, він бо їм признався. |
| 11 | Питають його тодї: Що нам з тобою почати, щоб море втихло про нас? бо море не переставало яритись. |
| 12 | Тодї він сказав їм: Возьміте мене та й вкиньте мене в море; тодї воно втихне про вас; я бо добре знаю, що ся страшенна хуртовина прийшла на вас через мене. |
| 13 | Але ті люде силкувалися добитись до берега, та се їм не вдалось, бо море не переставало яритись проти них. |
| 14 | Тодї покликнули вони до Господа й мовляли: Просимо тебе, Господи! не дай нам згинути за життє сього чоловіка, й не винуй нас, наче б ми безвинну кров пролили; ти бо, Господи, вчинив, що тобі сподобалось. |
| 15 | Тодї взяли вони Йону та й вкинули в море; і перестало море яритись. |
| 16 | І полякались ті люде вельми перед Господом, принесли Господеві жертву й обреклись обітами. |
| 17 | |
