| 1 | Слухайте, що говорить Господь: Встань, судися перед горами, та й узгірря нехай твій голос почують! |
| 2 | Слухайте, гори, суду Господнього, і ви, кріпкі підвалини землї, бо Господь має судову розправу з народом своїм; з Ізраїлем він правується. |
| 3 | О, мій ти народе! що тобі заподїяв, і чим догорив я тобі? відповідай менї. |
| 4 | Я вивів тебе з землї Египецької, викупив тебе з дому неволї та й послав поперед тебе Мойсея, Аарона й Мирияму. |
| 5 | Народе мій! спогадай, що задумував царь Моабійській Балак проти тебе, та й що йому Білеам Беоренко відказав, та що дїялося від Ситтиму до Галгалу, щоб ти спізнав праведні дїла Господнї. |
| 6 | З чим би стати менї перед Господом, як поклонюся Богу небесному? Чи стати менї перед ним із усепаленнями, з назимками-однолїтками? |
| 7 | Та хиба ж мож угодити Господеві хоч би тисячами баранів, або незсякаючими потоками олїї? Чи ж дам йому в жертву перворідня мого за проступки мої, - плід утроби моєї за гріх душі моєї? |
| 8 | Я скажу тобі, чоловіче, що є добре, та й чого Господь вимагає від тебе: дїлай справедливо, люби вчинки милосердні, й ходи в покорі перед Богом твоїм. |
| 9 | Господень голос кличе до громади в містї, але тільки мудрість боїться імені твого; слухайте бича й того, хто його посилає. |
| 10 | Чи й тепер іще нема в дому неодного безбожника наживи безбожної та меншої міри, менї ненависної? |
| 11 | Спитай себе: чи можу я бути чистим із невірною вагою, з невірним у саквах ваговим каміннєм? |
| 12 | Позаяк багачі його сповненї несправедливостю, а осадники його неправду говорять, і язик їх зрадливий в устах у них, |
| 13 | То й я покараю тебе невилїчимо за гріхи твої. |
| 14 | Будеш їсти, та не заситишся; пустка буде посеред тебе; будеш ховати, та не заховаєш, а що приховаєш, те віддам мечеві. |
| 15 | Будеш сїяти, жати ж не будеш посїву; будеш видавлювати оливини, та оливою не будеш маститись; видавиш сок гроновий, та пити не будеш. |
| 16 | Вдомарились у вас Амрієві обичаї й усї поступки Ахавового дому та й живете їх робом; то ж і я подам тебе на спустошеннє й осадників твоїх, - на посьміх та й нести мете наругу народу мого. |
