| 1 | Молитва пророка Аввакума, до сьпіву: |
| 2 | Господи, я почув вість од тебе й злякався. Господи! доверши твоє дїло посеред лїт (нашої недолї), посеред лїт обяви його, спогадай в гнїві про милосердє. |
| 3 | Колись прийшов був Бог від Теману, Сьвятий - від Паран-гори. Покрила небеса величність його й славою сповнив він землю. |
| 4 | Сяєво її, як сонце, сьвітило; од руки його проміннє, там утаєна його сила. |
| 5 | Перед ним ійшла зараза, поза ним - палючий вітер. |
| 6 | Ступив він - земля струсилась; глянув - і затремтїли народи; розпались гори вічні, первовічні узгірря позападались; дороги його - вічні. |
| 7 | Знаю я, як посумнїли були намети Етіопські, як затремтїли шатри Мадіямські. |
| 8 | А хиба ж на ріки не запалав був гаїв твій, Господи, на ріки - досада твоя, а на море - ярость твоя, коли ти, неначе всїв був на конї твої, й на колесницї рятуючі? |
| 9 | Ти напяв лука твого, як се клятьбою обіцяв був поколїнням; ти роздїляв води землї. |
| 10 | Вгледївши тебе, затрусились гори водні; води перестали плисти, безодня застогнала голосно й неначе зняла руки свої в гору. |
| 11 | Сонце й місяць з'упинились на свойму місцї перед сяєвом лїтаючих стріл твоїх, перед сьвітлом блискаючих списів твоїх. |
| 12 | У гнїві ступав єси по землї, в досадї розтоптував народи. |
| 13 | Ти виступив на рятунок твого народу, на підмогу помазанникові твойму. Ти сокрушив голову безбожного роду; обнажив його від підошви до верху. |
| 14 | Ти пробив його ж списами голови гетьманів його, коли вони примчались бурею, щоб мене розбити, й радувались, як той, що надїється, бідолаху в тайному місцї пожерти. |
| 15 | Ти ж, мов би кіньми своїми, прочинив нам дорогу через море, через безодню вод великих. |
| 16 | Почувши-згадавши про се, затрусилось внутро в менї; на вість про се задріжали губи в мене; біль дійшов аж до костей моїх, і захиталось місце підо мною; та менї треба бути спокійним в день нужди, коли наступить на мій нарід грабіжник його. |
| 17 | Та хоч би не цьвіла фиґовина, не родив виноградник, і оливина завяла; хоч би нива не дала хлїба, не стало овець в кошарі а товару в стайнях, - |
| 18 | То я й тодї буду веселий в Господї, й радуватись буду Богом спасення мого. |
| 19 | Бо Господь Бог - моя сила, він дасть менї сугакові ноги й виведе мене на високі гори. |
