| 1 | Відчиняй, Ливане, ворота твої, й нехай пожирає огонь кедри твої. |
| 2 | Голоси, кипарисе; бо впаде кедр, бо й великі будуть спустошені; голосїте, дуби Базанські, бо повадиться гай ненроходний. |
| 3 | Чути голос ридання пастухів, бо спустошено бажанне їх; чути рик левчуків, бо спустошено красу Йорданї. |
| 4 | Так говорить Господь, Бог мій: Паси вівці, призначені на заріз, |
| 5 | Що їх купивші вбивають безкарно, а продававші мовляють: Слава тобі, Господи; я збагатився! а пастухи не жалують їх. |
| 6 | Та й я вже не жалувати му сих землян, говорить Господь; і ось, я оддам людей, кожного в руки ближнього його й на поталу цареві його, й побивати муть вони країну, та й нікого не визволю із їх потали. |
| 7 | І буду пасти вівцї, призначені на заріз, - бідолашню отару. І возьму собі дві палиці; одну назву ласкавість, а другу - повязь, і буду пасти ними вівцї. |
| 8 | І занапащу трьох пастухів в один місяць, бо відвернеться душа моя од них, як се й їх душа одвертається від мене. |
| 9 | І скажу тоді: Не буду більш пасти вас: що вмірає, нехай умірае; що погибае, нехай погибае, а що зостається, нехай одно одного з'їдав. |
| 10 | І возьму мою палицю - ласкавості - та й поламлю її, щоб розвязати вмову, що вчинив був із усіма народами. |
| 11 | І буде розвязана вона того ж дня, а тоді зрозуміють бідолашні вівцї, що мене визирали, що се було слово Господнє. |
| 12 | Тодї скажу їм: Коли ваша ласка, дайте менї плату мою; а коли нї, так не давайте; а вони одважать плату менї - трийцять срібних. |
| 13 | Господь же заповів менї: Вкинь їх в храмову скарбівню; - та й висока ж бо ціна, за яку мене оцїнили! І взяв я трийцять срібних та й укинув у храму Господньому про ганчаря. |
| 14 | Тоді поламав я й другу (палицю - повязь, щоб розірвати братерства між Юдою й Ізраїлем. |
| 15 | І знов сказав мені Господь: Возьми ж тепер собі знаряд у одного дурного пастуха: |
| 16 | Ось бо, я поставлю в землі сїй пастуха, що байдуже йому пропадаючі, що заблуканих не буде шукати, нї хорих лічити, та й здорових не буде кормити, а їсти ме тілько мясиво ситих, ба й ратицї в них одривати. |
| 17 | Горе ж ледачому пастухові, що покидає стадо! Меч на руку його й на праве око його! О, рука йому зовсім усохне, а праве, око його зовсім ослїпне! |
