| 1 | вернувся той ангел, що розмовляв ізо мною, і розбудив мене, наче будять кого сонного. |
| 2 | І спитав мене: Що бачиш? Я відказав: Бачу сьвітильника,-ввесь із золота; вверху в його кубочки на оливу й сїм лямп на йому, а також сїм дудочок до наливання в лямпи, що на йому. |
| 3 | А коло його дві оливинї, одна праворуч од кубочка, а друга ліворуч. |
| 4 | запитавсь я та й кажу ангелові, що розмовляв ізо мною: Проти чого воно, добродїю? |
| 5 | І відказав ангел, що розмовляв ізо мною, й промовив: Хиба ти не знаєш, що воно? А я відповів: Нї, добродію, не знаю. |
| 6 | Тодї озвався він і сказав менї: Се, - Господнє слово до Зоробабеля, і значить: Нї військом, нї силою вашою, тілько моїм духом, говорить Господь сил небесних. |
| 7 | Хто ж ти, велика горо, перед Зоробабелем? Ти - низина, а він положить угловового каменя при веселих викликаннях: Ласка, ласка на ньому! |
| 8 | І надійшло слово Господнє до мене: |
| 9 | Як руки Зоробабелеві заложили, основи під сей дом, так його руки й скінчать його, й зрозумієте, що Господь сил небесних послав мене до вас: |
| 10 | Хто ж би маловажив день сей, коли, радїючи, тоті семеро дивляться на будівельну вагу в руках у Зоробабеля? - се очі Господнї, що обіймають зором увесь круг земний. |
| 11 | Тодї озвався я й промовив до його: Проти чого ж сї дві оливини, праворуч і лїворуч сьвітильника? |
| 12 | І озвавсь я вдруге й промовив до його: Проти чого сї дві галузки оливні, що золотими дудочками виливають із себе золоту оливу? |
| 13 | І відказав менї: Хиба ти не знаєш, що се? Я ж відповів: Нї, добродїю, не знаю. |
| 14 | А він сказав: Се два помазані оливою, що стоять перед Владикою всієї землі'. |
