| 1 | І прочув Канаанїй, царь Арадський, котрого осада була на полуднї, що йде Ізраїль шляхом до Атарима, і став битись з Ізраїлем і позаймав деяких із між їх у полонь. |
| 2 | І зробив обітницю Ізраїль перед Господом кажучи: Коли справдї віддаси люд сей в руки мої, так понищу городи їх до нащаду. |
| 3 | І почув Господь голос Ізраїля, і віддав Канаанїїв в руки його; і він знищив їх і городи їх. І назвали врочище те Горма*. |
| 4 | І рушили дальше від Ор-гори шляхом до Червоного моря, щоб обминути Едом землю. І впав дух у людей в дорозї. |
| 5 | І почали люде говорити проти Бога і проти Мойсея: Нащо вивели ви нас, щоб нам повмирати в степу? Бо нема хлїба і нема води, і опротивіла нам вже тая нїкчемна пожива. |
| 6 | І наслав Господь на люд гадюки сарафи, і кусали вони людей; і много люду вимерло в Ізраїлї. |
| 7 | Тодї приступили люде до Мойсея та й промовили до його: Согрішили ми, бо говорили проти Господа і проти тебе; благай Господа, щоб відняв гадюк від нас. І благав Мойсей за люд, і рече Господь Мойсейові: |
| 8 | Зроби собі сарафа гадюку і повісь її на тику; і станеться, що як укусить кого гадюка, і він погляне на неї, то зостанеться живим. |
| 9 | І зробив Мойсей гадюку мідяну, та й повісив її на тику; і сталося, що як укусила гадюка людину, і вона позирнула на мідяну гадюку, то зісталась живою. |
| 10 | І рушили сини Ізрайлеві в дорогу та й отаборились в Оботї. |
| 11 | І рушили дальше від Обота і стали табором в Іє-Абаримі у степу, що розкинувся перед Моабом на схід соньця. |
| 12 | Звідтам рушили вони та й отаборились над потоком Серед. |
| 13 | А звідтам рушили вони дальше та й отаборились по другім боцї Арнона, що в степу, а виходить із займаньщини Аморіїв. Бо Арнон границя Моабова, між Моабіями і Аморіями. |
| 14 | Тим то й сказано в книзї боїв Господнїх: |
| 15 | Вагеб у Суфі і потоки Арнона; і злив потоків, що сягає до головного міста Ар, і тече по границї Моаба. |
| 16 | А звідти рушили до Бейеру, се той колодязь, про котрого казав Господь Мойсейові: Збери народ, і дам їм воду. |
| 17 | Засьпівав тодї Ізраїль оцю пісню: У гору вода з колодязя! Сьпівайте про його! Колодязь той самі князї копали, дуки з народу, і сам законодавець жезлом пробивали. |
| 18 | А із степу добирались дальше до Маттана. |
| 19 | Із Маттана в Нахалієль, а з Нахалієля до Бамота; |
| 20 | А з Бамота в долину, що на полях Моаба, до верховин гори Пізга, що стремить над дикою полониною. |
| 21 | І післав Ізраїль посли до Сигона, царя Аморійського, кажучи: |
| 22 | Позволь перейти через твою землю! Не будемо звертати на поля і на виноградники, і не будемо пити води з колодязїв; шляхом царським ійти мемо, покіль перейдемо твої займища. |
| 23 | Та не дозволив Сигон Ізрайлеві перейти через займаньщину свою; і зібрав Сигон увесь люд свій, та й вийшов проти Ізраїля в степ, і прийшов у Ягаз та й почав бити на Ізраїля. |
| 24 | І побив його Ізраїль гострим мечем та й заняв його землю, від Арнона до Ябока, до синів Аммонових, Аммонове бо займище було потужне. |
| 25 | І взяв Ізраїль всї городи сї, і почав жити у всїх Аморійських городах, в Гесбонї та й у всїх приналежних містах. |
| 26 | Бо Гесбон був город Сигона, царя Аморійського; а він бивсь із прежнїм царем Моабським, і взяв усю землю його до Арнона. |
| 27 | Тим же то у пісьнї сьпівають: Ой рушаймо до Гесбона, цареві Сигону город пишний будувати, мурами твердити. |
| 28 | Загорілось у Гесбонї у царя Сигона, і пожер огонь високі замки над Арноном. |
| 29 | Горенько тобі, Моабе! Народе Камосів! Гинеш марно, і втїкають сини твої в ростїч; утїкають, забувають давню свою славу, дочки ж твої в Аморія у неволї гинуть. |
| 30 | Зруйновали ми осади Гесбон до Дибону, від Нофи огнем спалили села до Медеби. |
| 31 | І осївсь Ізраїль у землї Аморійський. |
| 32 | І післав Мойсей на провідки в город Язер, і взяли вони приналежні оселї його, і вигнав він Аморіїв, що там були. |
| 33 | І повернули вони і пійшли шляхом до Базану. І вийшов Ог, царь Базанський, проти них з усїм людом своїм воювати з ними коло Едреї. |
| 34 | І рече Господь до Мойсея: Не лякайся його; бо я віддав в руки твої його й увесь люд його; і чини із ними те, що вчинив із Сигоном, царем Аморійським, що жив у Гесбонї. |
| 35 | І повбивали вони його і синів його і ввесь люд його, так що не зістався нї один живий із них, та й заняли землю його. |
