| 1 | І побачив Білеам, що добре в очу в Господа благословити Ізраїля, і не пійшов, як перші рази, на ворожбу, а став лицем до степу. |
| 2 | І зняв Білеам очі, та й побачив Ізраїля, що таборивсь по поколїннях своїх, і зійшов на його дух Божий. |
| 3 | І почав він приповідь свою і промовив: Білеам, син Беорія, до вас промовляє, той, кому, відкрились очі, рече і звіщає. |
| 4 | Той рече, хто чув од Бога сї слова пророчі; всемогущого він бачив, і чув серед ночі. |
| 5 | Ой Якове! що за гарні намети у тебе! Ізраїлю! Що за шатра в тебе таборові! |
| 6 | Мов долини розпростерлись пишно та роскішно, мов дуброви над рікою, що Господь садив їх; мов кедри понад водою високо знялися, розростаючись по всяк час надять, ваблять око. |
| 7 | Лити меш ти воду з відер, щоб твоє насїннє виростало й процьвітало на впокійних водах. Царь його ще переважить і царя Агага; царство його візьме гору над всїма царствами. |
| 8 | Вивів Бог його з Египту, силу однорожу; ворогів всїх пожере він, побє всї народи; поборовши їх потрощить костї в дикім полї; стрілами він повбиває усїх їх запеклих. |
| 9 | Ліг як лев він опочити, хто його розбудить? Благо, хто тобі радїє та благословляє; проклять, хто тебе не любить, клене, проклинає! |
| 10 | І запалав гнївом Балак на Білеама, і сплесне він руками, і каже Балак Білеамові: Проклясти вороги мої покликав я тебе, і се навіть благословеннєм благословив єси їх оце вже три рази. |
| 11 | Утїкай же до своєї домівки! Хотїв я шаною вшанувати тебе; та се вдержав тебе Господь од пошановання. |
| 12 | І каже Білеам Балакові: Хиба ж я й послам твоїм, що посилав їх єси до мене, не казав: |
| 13 | Коли б давав менї Балак будинок свій повен срібла та золота, не переступив би я слова Господнього, вчинити що доброго, чи лихого по своїй волї. Що промовить Господь, те й мушу мовляти. |
| 14 | Тепер ж оце йду до мого люду. Ходїмо, так виявлю тобі, що робити ме навпослї народ той з твоїм народом. |
| 15 | І почавши приповідь свою промовив він: Білеам се Беоренко рече-промовляє, той кому відкрито очі, рече і звіщає. |
| 16 | Той, хто чув од Бога слово в ночі, в сновидїннї, очі ж мав тодї закриті, а все ж таки бачив. |
| 17 | Бачу його перед віччу, тільки не сьогоднї, бачу його, та не зблизька, чую в мому дусї: сходить зоря із Якова, здіймається берло з Ізраїля, та й поламле Моабіям роги. Сетовим синам потужно черепи потрощить, і виски їм неощадно всїм порозбиває. |
| 18 | Буде Едом із Сеїром у гіркій неволї, а Ізраїль добру славу дїлами здобуде. |
| 19 | Із Якова вийде той, хто царів з їх престолів поскидає, і пустками городи поробить. |
| 20 | Побачивши ж Амалика, почав ще одну приповідь: Первим Амалик зробився між всїма царствами, та до впадку похилився, і буде остатнїм. |
| 21 | А як побачив Кенїїв, сказав приповідь: Сїв ти, Кенїю, на скелї нерухомій твердо; |
| 22 | Та Ассур тебе в тяжкую одведе неволю. |
| 23 | Тодї сказав ще приповідь: Горе, горе, хто на сьвітї буде пробувати, як Господь такий допустить допуст на потужних! |
| 24 | Припливуть з Киттиму судна аж у тую землю, та й Ассурове звоюють, підневолять царство. |
| 25 | І встав Білеам та й пійшов і став жити в домівцї своїй; Балак теж пійшов своєю дорогою. |
