| 1 | І промовив Господь до Мойсея в рівнинах Моаба на Йорданї проти Ерихону, кажучи: |
| 2 | Повели синам Ізрайлевим, щоб із наслїдньої держави своєї дали міста Левітам, на оселю їм; і пасовиска кругом міст мусите ви дати Левітам. |
| 3 | І будуть міста їм, щоб жити там, а пасовиска будуть про скотину їх і про майно їх, і про всю животину їх. |
| 4 | А пасовиска кругом міст, що дасьте їх Левітам, будуть простиратись від валів міста дві тисячі локот на всї сторони. |
| 5 | І відміряєте за містом на схід соньця дві тисячі локот, і на полудне дві тисячі локот, і на захід соньця дві тисячі локот, і на північ дві тисячі локот, а місто по серединї. Такими нехай будуть пасовиска кругом міст їх. |
| 6 | А міста, що оддасьте Левітам, такі: шість міст охоронних, що їх дасьте їм, щоб можна було втїкати туди, коли хто заподїяв яке убийство; |
| 7 | А крім тих дасьте їм ще сорок і два міста. Усїх міст, що оддасьте Левітам, сорок і вісїм міст з пасовисками їх. |
| 8 | Що ж до міст, котрих віддасьте Левітам із держави синів Ізрайлевих, то, в котрого поколїння багато буде, багато й візьмете, а в котрого мало буде, мало й возьмете; кожне поколїннє по тому, яке наслїддє його, давати ме міста свої Левітам. |
| 9 | І рече Господь до Мойсея: |
| 10 | Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм: |
| 11 | Як перейдете через Йордань у Канаан землю, так повибирайте собі міста: охоронними містами будуть вони вам, щоб можна було втїчи туди убийцеві, що ненароком убив людину. |
| 12 | І будуть у вас міста сї прибіжищем від местника, щоб не погиб убийця перше, нїм стане на суд перед громадою. |
| 13 | Із тих міст, що дасьте, буде в вас шість міст охоронних. |
| 14 | Три міста будуть по сїм боцї Йорданї, і три міста в Канаан землї; міста охоронні будуть вони. |
| 15 | Про синів Ізрайлевих і про приходня, і про такого, що пробуває між вами, будуть шість міст сих прибіжищем, щоб можна втїкти туди кожному, хто ненароком забив людину. |
| 16 | Коли ж зелїзним знаряддєм вдарив його, так що той помер, то він душогубець; умерти мусить душогубець. |
| 17 | Або коли вдарив його каменюкою, котрою орудував, а від якої погибнути можна, так що той помер, то він душогубець, і мусить душогубець вмерти. |
| 18 | Або коли оруддєм деревяним, котрим він орудував, таким що можна кого вбити, ударив його, так що той помер, то він душогубець, і мусить душогубець вмерти. |
| 19 | Кровоместник сам нехай вбє душогубця; як тілько подістане його, убити мусить його. |
| 20 | І коли з ненавистї штовхне його, чи кине на його знарошна, так що той помре, |
| 21 | Або ворогуючи вдарить його рукою, так що той помре, то мусить вмерти забияка; душогубець він; кровоместник убє душогубця, як тілько подістане його. |
| 22 | А коли з ненарошна, не ворогуючи, штовхне його, або кине на його знаряддєм яким невмисне, |
| 23 | Або необачки пустить на його якого каменя, від котрого можна вмерти, і коли той помре, він же не ворогував і не мислив йому зла, |
| 24 | Так нехай таким судом розсудить громада між тим, що вдарив, і між кровоместником; |
| 25 | І вирятує громада виновника убийства з рук кровоместника, і верне громада його до міста охоронного, куди він втїк; і зістанеться він там аж до смерти великого сьвященника, що помазано його олїєю святою. |
| 26 | Коли ж виновник убийства та вийде за гряницю охоронного свого міста, |
| 27 | І кровоместник запопаде його за границею охоронного міста його, і кровоместник вбє убийцю, то не буде на йому вини за кров. |
| 28 | Бо в охоронному містї свому він мусїв пробувати до смерти великого сьвященника; а по смерти великого сьвященника може убийця вернутись в землю батьківщини своєї. |
| 29 | І буде се вам установою правосуддя в роди ваші по всїх оселях ваших. |
| 30 | Кожного, хто вбив людину: після переслуху сьвідків треба вбити душогубця; тілько один сьвідок не може доказати, щоб вбити його. |
| 31 | І не приймете викупу за душу душогубця, що повинен вмерти, тілько він мусить вмерти. |
| 32 | І не приймете викупу за такого, що втїк до охоронного міста, щоб можна було йому вернутись та й жити в землї перед смертю сьвященника. |
| 33 | І не опоганюйте землї, що живете на їй, кров бо опоганює землю; нїчим не можна спокутувати землю за кров на їй пролиту, як тілько кровю того, хто пролив її. |
| 34 | Тим же то не опоганюйте землї, що на їй самі живете, та що серед неї сам я живу: я бо, Господь, живу посеред синів Ізрайлевих. |
