| 1 | І сталось, як скінчив Ісус, наказуючи дванайцятьом ученикам своїм, пійшов звідтіля навчати й проповідувати по городах їх. |
| 2 | Почувши ж Йоан у темницї про дїла Христові, послав двох учеників своїх, |
| 3 | сказати Йому: Чи ти грядущий, чи иншого ждати нам? |
| 4 | Одказав Ісус і рече їм: Ійдїть та сповістїть Йоана про все, що чули й бачили: |
| 5 | слїпі бачять, і криві ходять, прокажені очищають ся, і глухі чують, мертві встають, і вбогі проповідують благовістє. |
| 6 | І щасливий, хто не поблазнить ся мною. |
| 7 | Як же вони відходили, почав Ісус говорити людям про Йоана: Чого виходили ви в пустиню дивитись? На тростину, що вітер колише? |
| 8 | Або чого виходили ви дивитись? На чоловіка одягненого в мяку одежу? ось ті, що носять мяку одежу, вони в царських будинках. |
| 9 | Або чого виходили ви дивитись? На пророка? Так, глаголю вам: І більше пророка. |
| 10 | Се ж бо той, про кого писано: Ось посилаю ангела мого перед лицем твоїм, що приготовить дорогу твою перед тобою. |
| 11 | Істино глаголю вам: Не явив ся між нарожденими від жінок більший од Йоана Хрестителя; найменший же у царстві небесному більший од него. |
| 12 | І від часів Йоана Хрестителя та й до сього дня царство небесне здобуваєть ся силою, і хто здобуває, той силоміць бере його. |
| 13 | Бо всї пророки й закон пророкували до Йоана. |
| 14 | І коли хочете прийняти, він єсть Ілия, що має прийти. |
| 15 | Хто має уші слухати, нехай слухає. |
| 16 | Кому ж я уподоблю рід сей? Подібен він тим дїтям, що сидять на торгу, та гукають до своїх товаришів, |
| 17 | та кажуть: Ми вам сурмили, а ви не скакали; ми вам жалібно приговорювали, а ви не плакали. |
| 18 | Бо прийшов Йоан, не їсть і не пє, а вони кажуть: Диявола має. |
| 19 | Прийшов Син чоловічий, їсть і пє, а вони кажуть: Ось чоловік прожора та пяниця, друг митникам та грішникам. І оправдилась премудрість од дїтей своїх. |
| 20 | Тодї почав докоряти городам, де стало ся найбільше чудес Його, що не покаялись: |
| 21 | Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б чудеса, що стали ся в вас, стались у Тирі та Сидонї, давно були б вони покаялись у веретищі та попелї. |
| 22 | Тільки ж глаголю вам: Одраднїще буде Тирові та Сидонові суднього дня, нїж вам. |
| 23 | І ти, Капернауме, що піднявсь аж під небо, провалиш ся в саме пекло; бо коли б чудеса, що стали ся в тобі, стали ся в Содомі, зостав ся б він аж і досї. |
| 24 | Тим то глаголю вам: Що одраднїще буде землї Содомській суднього дня, нїж тобі. |
| 25 | І озвав ся Ісус того часу знов і рече: Хвалю Тебе, Отче, Господи неба й землї, що Ти втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив єси те недолїткам. |
| 26 | Так, Отче: бо так воно вподобалось тобі. |
| 27 | Все передане менї від Отця мого, й нїхто не знає Сина, тільки Отець; анї Отця нїхто не знає, тільки Син, та кому хоче Син одкрити. |
| 28 | Прийдїть до мене, всї знеможені та отягчені, я впокою вас. |
| 29 | Візьміть ярмо моє на себе, й навчіть ся від мене: бо я тихий і смирний серцем; то й знайдете відпочинок душам вашим. |
| 30 | Бо ярмо моє любе, й тягар мій легкий. |
