| 1 | Тогож дня вийшов Ісус із господи, та й сїв край моря. |
| 2 | І зібралось до Него багато народу, так що Він увійшов у човен, та й сїв; а ввесь народ стояв на березї. |
| 3 | І промовляв до него багато приповістями, глаголючи: Ото вийшов сїяч сїяти; |
| 4 | і як він сїяв, инше впало край шляху, й прилетїло птаство, та й повизбирувало його. |
| 5 | Инше ж упало на каменистому, де не мало землї багато, й зараз посходило, бо не мало глибокої землї; |
| 6 | як же зійшло сонце, то й повяло воно, а, не мавши кореня, посохло. |
| 7 | А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його. |
| 8 | Инше ж упало на добру землю, і дало овощ, одно в сотеро, друге в шісьдесятеро, инше ж у трийцятеро. |
| 9 | Хто має уші слухати, нехай слухає. |
| 10 | І, приступивши ученики, казали до Него: На що ти глаголеш до них приповістями? |
| 11 | Він же, озвавшись, рече до них: Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано. |
| 12 | Хто бо має, тому дасть ся, й надто мати ме; а хто не має, в того візьметь ся й те, що має. |
| 13 | Тим я глаголю до них приповістями: бо, дивлячись, не бачять, і слухаючи, не чують, анї розуміють. |
| 14 | І справджуєть ся на них пророцтво Ісаїї, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете. |
| 15 | Затвердїло бо серце народу сього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили, щоб инколи не побачити очима, й не почути ушима, й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцїлив я їх. |
| 16 | Ваші ж очі блаженні, бо бачять, і уші ваші, бо чують. |
| 17 | Істино бо глаголю вам: Що многі пророки й праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили; й чути, що ви чуєте, та й не чули. |
| 18 | Оце ж послухайте приповістї про сїяча. |
| 19 | Коли хто чує слово царства, й не зрозуміє, приходить лукавий, та й хапає, що посїяно у него в серцї. Се - засїяний край шляху. |
| 20 | А засїяний на каменистому, се той, що чує слово, й зараз приймає його з радостю: |
| 21 | тільки же не має він кореня в собі, він до часу; як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся. |
| 22 | А засїяний в тернинї, се той, що чує слово, та журба віку сього і омана богацтва глушить слово, й робить ся без'овочним. |
| 23 | Засїяний же на добрій землї, се той, що чує слово й розуміє, й дає овощ; і родить одно в сотеро, друге в шістьдесятеро, инше ж у трийцятеро. |
| 24 | Ще иншу приповість подав їм, глаголючи: Уподобилось царство небесне чоловікові, що сїє добре насїннє на ниві своїй; |
| 25 | як же люде спали, прийшов ворог його, й насїяв куколю між пшеницю, та й пійшов. |
| 26 | Як же зійшов засїв, та принїс овощ, показавсь тодї й кукіль. |
| 27 | І прийшли слуги господаря того, та й кажуть йому: Пане, хиба ти не добре насїннє сїяв на твоїй ниві? Звідкіля ж узяв ся кукіль? |
| 28 | Він же рече їм: Се зробив чоловік ворог. Слуги ж сказали йому: Чи хочеш, щоб ми пійшли та випололи його? |
| 29 | Він же рече: Нї, щоб виполюючи кукіль, разом з ним і пшеницї не повиривали. |
| 30 | Нехай ростуть обоє до жнив, а в жнива я скажу женцям: Зберіть перш кукіль та повяжіть у снопи, щоб спалити, а пшеницю зложіть у клунї в мене. |
| 31 | Иншу приповість подав їм, глаголючи: Царство небесне подібне зерну горчицї, що, взявши чоловік, посїяв на ниві своїй. |
| 32 | Найдрібнїще воно між усяким насїннєм; як же виросте, то стане найбуйнїщим між яриною, і зробить ся деревом, так що птаство небесне прилїтає кублитись між гіллєм його. |
| 33 | Иншу приповість сказав їм, глаголючи: Царство небесне подібне квасу, що жінка візьме та й рощинить ним три мірки борошна (муки), поки все вкисне. |
| 34 | Все це говорив Ісус людям приповістями, а без приповістей не говорив їм: |
| 35 | щоб справдилось, що сказав пророк, глаголючи: Одкрию в приповістях уста мої, промовлю втаєне від настання сьвіта. |
| 36 | Тодї одіслав Ісус людей та й пійшов до дому; і приступили до Него ученики Його, говорячи: Виясни нам приповість про кукіль на ниві. |
| 37 | Він же, озвавшись, рече їм: Сїючий добре насїннє, се Син чоловічий; |
| 38 | а нива, се сьвіт; добре ж насїнне, се сини царства; а кукіль, се сини лукавого; |
| 39 | ворог, що всїяв його, се диявол; жнива, се конець сьвіта; а женцї, се ангели. |
| 40 | Оце ж, як той кукіль збираєть ся та палить ся огнем, так буде при кінцї сьвіта сього: |
| 41 | Пошле Син чоловічий ангели свої, й позбирають вони з царства Його все, що блазнить, і всїх, що роблять беззаконнє, |
| 42 | та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів. |
| 43 | Тодї праведні сияти муть, як сонце в царстві Отця свого. Хто має уші слухати, нехай слухає. |
| 44 | Знов, царство небесне подібне скарбу, закопаному на ниві: що, знайшовши його чоловік, приховав, і, радїючи, йде та й продає все, що має, та й купує ту ниву. |
| 45 | Знов, царство небесне подібне чоловікові купцеві, що шукає добрих перел; |
| 46 | і знайшовши він одну перлу дорогоцїнну, пійшов та й продав усе, що мав, та й купив її. |
| 47 | Знов, царство небесне подібне неводові, що закинуто в море, й що зайняв усячини; |
| 48 | як же став повен, то витягли його на беріг, і посїдавши, вибрали, що добре, у посуд, а що погане, те геть повикидали. |
| 49 | Так буде й при кінцї сьвіту: вийдуть ангели, та й повідлучають лихих зміж праведних, |
| 50 | та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів. |
| 51 | І рече Ісус до них: Чи зрозуміли це все? Кажуть вони Йому: Так, Господи. |
| 52 | Він же рече їм: Тим же то кожен письменник, навчений про царство небесне, подібен чоловікові господареві, що виносить із свого скарбу нове й старе. |
| 53 | І сталось, як скінчив Ісус оцї приповістї, пійшов ізвідтіля. |
| 54 | І, прийшовши у свою країну, навчав їх у школї їх, так що вони дивувались і казали: Звідкіля в Сього така премудрість і сила? |
| 55 | Хиба Він не син теслї? хиба не Його мати зветь ся Мария? а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда? |
| 56 | хиба не Його сестри між нами? Звідкіля ж се все в Него? |
| 57 | І поблазнились Ним. Ісус же рече до них: Не є пророк без чести, хиба що в своїй отчинї та в своїй домівцї. |
| 58 | І не зробив там многих чудес через недовірство їх. |
